31 [марта]
Тарас Шевченко
С художником Лукашевичем был в Эрмитаже. Новое здание Эрмитажа показалось мне не таким, как я его воображал. Блеск и роскошь, а изящества мало. И в этом великолепном храме искусств сильно напечаталась тяжелая казарменная лапа неудобозабываемого дрессированного медведя.
В три часа возвратился домой и под влиянием виденного привел себя в горизонтальное положение, как вошел ко мне мой старый, незабытый, но из виду потерянный знакомый и щирый земляк Л.Н. Дзюбин. Вспомнили старину и отправилися в отель «Париж» обедать. После обеда прошлись по Невскому и на сегоднишний день расстались. Вечер провел у Семена.
Примітки
Лукашевич Микола Олексійович – знайомий Шевченка, офіцер у чині поручика, який відвідував рисувальні класи Академії мистецтв водночас із Шевченком. Згодом М.О. Лукашевич служив начальником декораційного і костюмерного управління театральної дирекції.
Новое здание Эрмитажа… – Новий Ермітаж будувався в 1839 – 1852 рр. за проектом Л. Кленце під керівництвом і за творчою участю архітекторів В.П. Стасова і Н.Є. Єфимова.
…мой старый… знакомый… А.Н. Дзюбин… – У записі в щоденнику від 16 квітня 1858 р. Шевченко називає його «И.Н. Дзюбин». Знайомий Шевченка ще з 1840-х років. Згадується у листі поета до М.М. Лазаревського від 20 грудня 1847 р. («Добряга чоловік…»). П. Жур, називаючи його Іваном Львовичем, вважає, що це колишній студент Харківського університету [Жур П. Третя зустріч. – К., 1970. – С. 34]. Версія видається вірогідною, оскільки Шевченко у щоденнику іноді по-різному називає тих самих осіб; інших біографічних відомостей про «Івана Львовича» немає. Дзюбину Шевченко подарував акварельний автопортрет, на якому той власноручно написав:
«Портрет Шевченко, написанный им самим в 1859 году, подарен мне покойным Тарасом Григорьевичем, в память многолетней искренней между нами приязни. О взаимных наших близких отношениях можно читать в составленных Шевченко Записках, напечатанных в журнале “Основа”, 1861-го, если не ошибаюсь, года. И. Дзюбин».
Вечер провел у Семена. – Тобто у С.С. Гулака-Артемовського.
Л. Н. Большаков (за участю Н. О. Вишневської)