20.05.1856 р. До Бр. Залеського

Благодарю тебя, мой благородный друже, за «Мертвые души» и за лаконическое послание, на которое отвечаю тебе таким [же] и по тем самым причинам, т. е. по причине сегодня отходящей почты.

Ты, вероятно, не получил еще последнего моего письма и двух кусков шерстяной материи, потому что ничего не упоминаешь ни о посылке, ни о письме. Когда получишь, потрудись уведомить с первой же почтой. Один кусок, который ты выберешь, оставь у себя на память обо мне, а другой предложи Бюрно (разумеется, за деньги). Приятнее как-то, когда знаешь, что вещь находится у человека, понимающего вещи. А фотографии о непременно сделай. Кстати о фотографии. И[раклий] просит тебя, когда получит Михайло фотографический прибор, напиши ему или мне о его свойствах и его цене и подробный адрес, от кого его выписать можно. И можно ли также и от кого выписывать химическую бумагу. У нас, видишь ли, есть желание заняться фотографией, да не знаю, будет ли толк?

Ты мне советуешь не просить многого. И с самой малой просьбой я не имею к кому обратиться, да и не смею; последняя неудача меня так озадачила, что я потерял всякую надежду хоть на малейшее облегчение моей отвратительной участи. Хоть бы из этого гнезда проклятого меня вытянули. После этой катастрофы (для меня она действительно катастрофа)… но я после напишу тебе, что со мной случилось. А теперь и места, и время мало, и происшествие слишком свежо для повествования. А кстати о повествовании. По известному тебе адресу отошли только «Варнака», а «Княгиню» оставь у себя, она уже приютилась.

Как бы ты достал карандаши, которые находятся у меня в пальто в кармане, у Карла. Мягки, которые ты мне прислал, или у меня рука очерствела. Жив ли мой альбом чистый у Карла? Возьми его и спрячь у себя.

Прощай, мой искренний друже. Кланяйся Сове, Михайлу и прочим. На «Варнаке» напиши «Желяховскому» или оставь так. Как ты найдешь лучше, так и сделай.

Целую тебя всем сердцем моим.

Примітки

Подається за автографом, який зберігається в архіві Чарторийських Краківського національного музею (Bibl. Czart., rkps Ew. 1625; фотокопія – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 902).

Рік написання встановлюється за листом Бр. Залеського від 8 липня [1856 р.], що є відповіддю на даний лист і на попередній (від 21 квітня 1856 р.), а також за змістом цих листів, зокрема відомостями про «два куска шерстяной материи», про повісті «Варнак» та «Княгиня», клопотання перед В. О. Перовським тощо.

Вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1883. – № 1. – с. 167 – 168), публікація М. П. Драгоманова за копією І. Крашевського з помилкою в датуванні.

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори : В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 371 – 372.

Відповідь на невідомий лист Бр. Залеського, написаний орієнтовно на початку травня 1856 р. Відповідь Бр. Залеського від 8 – 9 червня 1856 р. [Листи до Тараса Шевченка. – с. 69 – 70].

Благодарю тебя… за «Мертвые души»… – «Мертві душі» М. В. Гоголя.

Ты, вероятно, не получил еще последнего моего письма и двух кусков шерстяной материи… – Йдеться про невідомі малюнки, які Шевченко вислав з листом від 21 квітня 1856 р. Бр. Залеський 8 червня 1856 р. одразу відповідає на це: «Я получил два куска шерстяной материи и вслед за сим коротенькое послание твое».

Бюрно – К. І. Бюрно.

И[раклий] – І. О. Усков.

Михайло – М. Г. Цейзик.

…последняя неудача меня так озадачила… – Див. листи до Бр. Залеського (від 25 – 26 вересня 1855 р.) та А. І. Толстої (від 22 квітня 1856 р.).

По известному тебе адресу отошли только «Варнака», а «Княгиню» оставь у себя, она уже приютилась. – У листі від 21 квітня 1856 р. Шевченко, повідомляючи про надсилання цих повістей, просив віддати їх переписати й надіслати до Петербурга М. О. Осипову. Але, дізнавшись з листа М. О. Осипова від грудня 1855 – березня 1856 р., що «Княгиню» А. І. Толстая обіцяла влаштувати в журналі «Современник», Шевченко змінив своє рішення [Листи до Тараса Шевченка. – С. 67].

Как бы ты достал карандаши… у Карла. – Шевченко вже звертався до Бр. Залеського з проханням розшукати у К. І. Герна олівці й пояснював, де саме вони знаходяться (див. листи до Бр. Залеського від 10 червня 1855 р. та 25 – 26 вересня того ж року).

Жив ли мой альбом чистый у Карла? – Очевидно, саме цей альбом Шевченко мав на увазі в листі до Бр. Залеського від 10 червня 1855 р.

Кланяйся Сове, Михайлу… – Е.-В. Желіговському та М. Г. Цейзику.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 103 – 104 (текст), с. 388 – 389 (примітки).