Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

№ 343 1847 p., не пізніше березня. – Вірш М. І. Костомарова «Діти слави, діти слави, час ваш наступає», вилучений під час обшуку 28 березня 1847 р.

Діти слави, діти слави

Час ваш наступає.

От Бенеток до Камчатки

Гомін розлягає.

От Бенеток до Камчатки

От фіни до Босфора

Розрішається загадка

Великого спора.

Розриваються кайдани

Неволі й неслави,

Згине, щезне братня свара

Ворог ваш кровавий.

І освіте ваше небо

Сонечко свободи;

Стануть вкупі перед богом

Вольнії народи

Поклоняться розп’ятому,

Завіт його приймуть,

Ворогів тисячолітніх

Вороги обіймуть.

Узрять те на що гляділи,

І досі не зрілі,

Взнають те, що земля й небо

Всім давно одкрили.

Тілько там, где дух господен

Тілько там і воля!

Де любов Хрестова й правда,

Там і щастя, й доля.

Горе тим, що словом божим

Розум подавляли

Для користі, для мамони

Правду уживали.

Горе тим котрі говорють:

Наша власть од бога,

А без страху над собою

Не знають нікого.

Горе вченим, котрі злее

Добрим нарікали,

Тим, що істину святую

Од простих ховали!

Всім продажним філософам

Од духа святині

Розсіються їх хитрощі

Як пил по пустині.

Любітися, діти слави,

Любов нас спасає!

Слава – честь тобі вовіки,

Орле наш двоглавий!

Бо ти шпонами своїми

Вирвеш із неволі,

Із поруги давній на світ

Слов’янськую долю!

Слава чехам! Ясним світом

Науки, темноту

Розганяйте, пробужайте

Слов’янську дрімоту.

Слава тобі, люде добрий,

Із слов’ян слов’яне!

В день воскресний станеш в славі

Між всіма братами.

Ясне небо Слов’янщини

покрила темнота

Безпросвітна, нерозумна

давняя не[з]года.

Що ж за гомін чудний ходить

Од края до края,

А чи він що ізгадує,

Чи що провіщає?

А ми слухали і чули

І до серця приняли

Не скажемо, правий боже,

Щоб все розібрали!

Не нам, боже, викладати

Небесні глаголи!

Суди боже, нашу долю

По твоєї волі!

Ти даєш нам розуміти

Кому скільки треба.

Молімося, виглядаймо

Твого сина з неба.

Молітеся, діти слави,

Виглядайте часу!

Прислухайтесь до святого

Небесного гласу!

Мирітеся, очищайтесь!

Од пятна й порока!

Любітеся, скоро блисне,

Звізда од Востока!

Горе панству лукавому,

Що в гасло неволі

Обернуло хрест всечестний

Гасло вішній волі!

Слава сербам за їх пісні

За чистую віру,

В милость божу за ненависть

Проти бузувіра.

Слава, честь вам, брати ляхи,

Мир вам, вішня згода!

Згине панство лукавое,

Воскресне свобода

Слава тобі, Україно!

Помітка III відділення: «Из бумаг Костомарова стихи Шевченко».

Ч. III, арк. 57 – 59. Оригінал.

Опубл.: Костомаров М. І. Твори. – К., 1967, т. 1, с. 103 – 107.


Примітки

На арк. 60 – 103 слідчої справи список М. І. Костомарова драми А. Міцкевича «Дзяди», який не друкується.

Див.: Mickiewicz. Dzieła. Warszawa, 1955. – T. 3. Російський переклад // Мицкевич А. Собрание сочинений. В 5-ти т. – М., 1952. – Т. 3.; український переклад: Міцкевич А. Вибрані твори. У 2-х т. – К., 1955. – Т. 1. Список поеми, що зберігається у зазначеній справі, переписано M. І. Костомаровим. Ввезення та розповсюдження «Дзядів» у Росії каралося, заборона була скасована лише на початку 1870-х pp.

На арк. 104 відбиток печатки М. І. Костомарова з написом «Иоанн», гл. VIII, ст. 32, H. K».

На арк. 105, 106 список М. I. Костомарова поеми Т. Г. Шевченка «Сон».

На арк. 107, 108 документи за 1866 р. Див. док. 489, 490.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 1, с. 271 – 272.