23 жовтня

Тарас Шевченко

При світлі величавої пожежі в дев’ятій годині ввечері зустрівся я з К О. Шрейдерсом. Він повідомив мене, що прийшов урядовий папір про мене від командира оренбурзького окремого корпусу на ім’я тутешнього військового Губернатора. Щоб цей папір прочитати, зайшли ми до Губернаторської канцелярії, до начальника канцелярії, наймилішого з людей Андрія Кириловича Кадніцького. Папір повідомляє про те, що мені забороняється в’їзд до обох столиць і що я – під секретним доглядом поліції. Гарна свобода! Собака на припоні! Це значить: нема за що дякувати, В[аше] В[еличество]!

Що ж я тепер буду робити без моєї Академії, без моєї улюбленої акватинти, про яку я так солодко й так довго мріяв? Що я буду робити? Звернутися знов до моєї святої заступниці – графині Настасії Іванівни Толстої? Ніяково. Почекаю до завтра. Пораджусь із моїми щирими друзями, – П. А. Овсянниковим та М. О. Брилкіним. Вони люди добрі, сердечні й розумні. Вони навчать мене, що мені почати в цьому безвихідному становищі.