Три ворони

Тарас Шевченко

1

Крав! крав! крав!

Крав Богдан крам.

Та повіз у Київ,

Та продав злодіям

Той крам, що накрав.

2

Я в Парижі була

Та три злота з Радзивілом

Та Потоцьким пропила.

3

Отак кричали і летіли

Ворони з трьох сторон і сіли

На маяку, що на горі

Посеред лісу, усі три.

Мов на мороз, понадувались,

Неначе три сестри старі,

Що дівували, дівували,

1

Оце тобі, а це тобі.

Я оце літала

Аж у Сибір та в одного

Декабриста вкрала

Й є чим розговіться!

Ну, а в твоїй Московщині

[3]

Э… сестрица, много:

Три указа накаркала

На одну дорогу…

1

На яку це?

На ковану?

Ну, вже наробила…

3

Да шесть тысяч в одной версте

1

Та не бреши, бо тілько п’ять,

Ще й чваниться, показує

На чужу роботу!

Капусниця! закурена…

А ви, мості-пані?

Бенкетуєте в Парижі,

Поганці погані!

Що розлили з річку крові

Та в Сибір загнали

Ач, яка вельможна пава…

2 і 3

А ти що зробила??

1

А дзуськи вам питать мене!

Ви ще й не родились,

Як я отут шинкувала

Та кров розливала!

Дивись, які! Карамзіна,

Бачиш, прочитали!

Та й думають, що ось-то ми!

В колодочки ще не вбились,

Безпері каліки!..

2

Не та рано встала,

Що до світа упилася…

А та, що й проспалась!

1

Упилася б ти без мене

З своїми ксьондзами?

Чортма хисту! Я спалила

Польщу з королями;

І досі б стояла.

А з вольними козаками

Що я виробляла?

Кому я їх не наймала,

Не запродавала?

Та й живущі ж, проклятущі!

Думала, з Богданом

Ні, встали, погані,

Та й тойді ж творилось!

Батурин спалила,

Сулу в Ромні загатила

Тілько старшинами

Козацькими… а такими,

Просто козаками,

Фінляндію засіяла;

Насипала бурта

На Орелі… на Ладогу

Так гурти за гуртом

Виганяла та цареві

Болота гатила.

І славного Полуботка

В тюрмі задушила.

Отойді-то було свято!

Аж пекло злякалось.

Матер Божа у Ржавиці

Вночі заридала.

3

И я таки пожила:

С татарами помутила,

С мучителем покутила,

С Петрухою попила

Да немцам запродала.

1

Так кацапів закрепила

У німецькі кайдани –

Хоч лягай та й засни.

А в мене ще, враг їх знає,

Кого вони виглядають.

І дворянства страшну силу

У мундирах розплодила,

Все вельможнії байстрята!

Вже ж і Січ їх бісновата

Жидовою поросла.

Та й москаль незгірша штука:

Добре вміє гріти руки!

І я люта, а все-таки

Того не зумію,

Що москалі в Україні

З козаками діють.

Ото указ надрюкують:

«По милості Божій,

І ви наші, і все наше,

І гоже, й негоже!»

Тепер уже заходились

Древности шукати

У могилах… бо нічого

Уже в хаті взяти;

Все забрали любісінько.

Та лихий їх знає,

Чого вони з тим поганим

Льохом поспішають.

Трошки, трошки б підождали,

І церква б упала…

2 і 3

Чого ж ти нас закликала?

Щоб на льох дивиться?

1

Таки й на льох. Та ще буде

Два дива твориться.

Сю ніч будуть в Україні

Родиться близнята.

Один буде, як той Гонта,

Катів катувати!

Другий буде… оце вже наш!

Катам помагати.

А я начитала,

Все наше пропало!

Й брата не покине!

І розпустить правду й волю

По всій Україні!

Так от бачите, сестриці,

Що тут компонують!

На катів та на все добре

Кайдани готують!

2

Я золотом розтопленим

Заллю йому очі!

1

А він клятий недолюдок,

Золота не схоче.

3

Я царевыми чинами

Скручу ему руки!..

2

А я зберу з всього світа

Всі зла і всі муки!..

1

Ні, сестриці. Не так треба.

Поки сліпі люде,

Треба його поховати,

А то лихо буде!

Он, бачите, над Києвом

Мітла простяглася,

Чи чуєте? Застогнала

Гора над Чигрином.

То близнята народились,

А навісна мати

Регочеться, що Йванами

Обох буде звати!

Полетімо!.. – Полетіли

Й, летячи, співали:

1

Попливе наш Іван

По Дніпру у Лиман

З кумою.

2

Побіжить наш ярчук

В ірій їсти гадюк

Зо мною.

3

Как хвачу да помчу,

В самый ад полечу

Стрелою.

Примітки

Радзивіл, Потоцький – польські магнати. Володіли величезними маєтками в Польщі, Литві й в Україні. Брали участь у польському повстанні 1830–1831 рр. Після його придушення емігрували в Париж і практично відійшли від визвольної боротьби польського народу. Радзівіли, стисло кажучи – литовський рід, не польський. Неясно, які конкретні особи брали участь у повстанні та потім емігрували до Парижа.

Три указа накаркала На одну дорогу… – Йдеться про будівництво залізниці між Санкт-Петербургом та Москвою.

Карамзіна, Бачиш, прочитали! – Тобто «Историю государства Российского» М. М. Карамзіна (1766–1826), видану в 12-ти томах у 1816–1826 рр., позначену наскрізною тенденцією звеличення московської монархії. Шевченка обурювало в праці М. М. Карамзіна насамперед те, що в ній цілу київську добу зображено як органічну складову частину історії Московської держави.

Із шведською приблудою… – Йдеться про шведського короля Карла XII, який наприкінці жовтня 1708 р. вступив з військом в Україну.

Ромен, або Ромни – повітове місто Полтавської губернії над річкою Сулою (тепер районний центр Сумської області). Тут мова йде про нещадну розправу над козацькими старшинами – спільниками І. Мазепи наприкінці 1708 р. загоном «Малоросійських козаків», вірних Петрові І.

а такими, Просто козаками, Фінляндію засіяла; Насипала бурта На Орелі… на Ладогу Так гурти за гуртом Виганяла та цареві Болота гатила. – За часів Петра І українські козаки брали участь у війні з Швецією, зокрема на території Фінляндії; багато козаків зігнали також на будівництво Петербурга і фортець, на зведення укріплень на річці Орелі, на риття Ладозького каналу тощо. У війні з Швецією, а також на важких земляних роботах загинуло багато людей.

Мучитель – російський цар Іван IV Грозний (1530–1584).

Петруха – російський цар Петро І (1672–1725).

«Пчела» – «Северная пчела», російська політична і літературна газета, що виходила в Петербурзі у 1825–1864 рр.

Тясьмин – притока Дніпра, на якій стоїть Чигирин, колишня резиденція Б. Хмельницького.

Ярчук – за народним повір’ям, собака, що народжується видющою, з вовчими зубами.