«Один у другого питаєм…»

Тарас Шевченко

Один у другого питаєм,

Нащо нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла?

І, не дознавшись, умираєм,

А покидаємо діла…

Які ж мене, мій Боже милий,

Діла осудять на землі?

Тебе, святого, не гнівили,

Що у неволі народились

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 118) [«Мала книжка»];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 53) [«Більша книжка»];

– чистовий автограф на окремому аркуші (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 46);

– першодрук у журналі «Народное чтение» (1859. – № 6. – с. 133).

Подається за автографом на окремому аркуші.

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 р. та часом перебування Шевченка, з 22 червня 1847 по 11 травня 1848 р., в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня – грудень 1847 р., Орська фортеця.

Первісний автограф не відомий. Після повернення Аральської описової експедиції до Оренбурга Шевченко наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня) переписав вірш з невідомого автографа до «Малої книжки» (під № 13 до восьмого зшитка за 1846–1847 рр.). До «Більшої книжки» переписано з «Малої книжки» у Москві 14–15 березня 1858 р. (14 березня – дата переписування попередньої поезії «Ще як були ми козаками…») з відміною у рядках 4 («Нащо живем, чого бажаєм» замість «Чого живем, чого бажаєм») та 12 («І стид на тебе понесли» замість «І стид на тебе навели»).

На окремому аркуші поштового паперу під № 2 після поезії «Якби мені черевики…» записано вірш «Один у другого питаєм…». За цими автографами вірші вперше надруковано в журналі «Народное чтение» 1859 р. Очевидно, до журналу «Народное чтение» поет подав їх до свого від’їзду на Україну (не пізніше 24 травня 1859 р. – цим числом датовано його записку до Д. О. Хрущова про те, що ближчими днями він виїде з Петербурга). Під автографами підпис: «Т. Ш.» та помітка: «Ценз[ор] Новосельцев» (підпис). Порівняно з автографом у «Більшій книжці» тут є відміна у рядку 9: «Коли б ті діти не росли» замість «Бодай ті діти не росли».

З автографа у «Малій книжці» І. М. Лазаревський зробив список (в Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів – фотокопія: ф. 1, № 645). Списки невідомою рукою (Російська державна бібліотека (Москва), ф. 743, № 18, од. збер. 25, арк. 41, та Російський державний архів літератури і мистецтва (Москва), ф. 277, оп. 2, № 37, арк. 1 звор.) походять від першодруку.

Вперше введено до збірки творів за «Більшою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 373 і того ж року за «Малою книжкою» у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 2. – С. 220.

В. Є. Шубравський та В. П. Мовчанюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 53 (канонічний текст), с. 405 – 406 (варіанти), с. 586 – 587 (примітки).