N. N. («Сонце заходить, гори чорніють…»)

Тарас Шевченко

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє.

Радіють люде, що одпочинуть,

А я дивлюся… і серцем лину

В темний садочок на Україну.

Лину я, лину, думу гадаю,

І ніби серце одпочиває.

Чорніє поле, і гай, і гори,

На синє небо виходить зоря.

Ой зоре! зоре! – і сльози кануть.

Чи ти зійшла вже і на Украйні?

Чи очі карі тебе шукають

На небі синім? Чи забувають?

Коли забули, бодай заснули,

Про мою доленьку щоб і не чули.

Примітки

Джерело тексту:

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 51).

Подається за «Малою книжкою».

Автограф не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 р. та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847 р. по 11 травня 1848 р. в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня – грудень 1847 р., Орська фортеця.

Первісний автограф не відомий. Наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, Шевченко переписав вірш з невідомого ранішого автографа до «Малої книжки» (під № 3 до четвертого зшитка за 1846–1847 рр.). Згодом, найімовірніше 1857 р., наприкінці перебування поета на засланні в Новопетровському укріпленні, дописано заголовок-присвяту «N. N.». Позначену криптограмою особу не встановлено. Є підстави вважати, що це Ганна Закревська – найсерйозніше захоплення Шевченка останніх перед засланням років, адресат написаних 1848 р. віршів «Г. З.» та «Якби зострілися ми знову». Інші можливі адресати – Феодосія Кошиць (див. коментар до вірша «Не завидуй багатому»), відома зі спогадів О. С. Афанасьєва-Чужбинського дівчина-прочанка, з якою Шевченко познайомився в Києві [Афанасьєв-Чужбинський О. С. Спомини про Шевченка. – Спогади про Тараса Шевченка. – К., 1982, с. 104].

До «Більшої книжки» твір не переписано.

Вперше надруковано за «Малою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – с. 403 і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 2. – с. 222–223 (в обох виданнях подано за «Малою книжкою», але без заголовка «N. N.», у львівському виданні з пропуском, за недоглядом, передостаннього, 14-го рядка).

В. Є. Шубравський та Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 35 (канонічний текст), с. 573 (примітки).