11. Косар

Тарас Шевченко

Понад полем іде,

Не покоси кладе,

Не покоси кладе – гори.

Стогне земля, стогне море,

Стогне та гуде!

Косаря уночі

Зострічають сичі.

Тне косар, не спочиває

Хоч і не проси.

Не клепає коси.

Усе, що даси.

Мужика, й шинкаря,

Й сироту-кобзаря.

Приспівує старий, косить,

Кладе горами покоси,

І мене не мине,

На чужині зотне,

За решоткою задавить,

І не пом’яне.

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф в окремому рукопису циклу «В казематі» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 69, с. 4) [Окремий рукопис];

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 49 – 50) [«Мала книжка»];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 80 – 81) [«Більша книжка»].

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа в окремому рукопису циклу «В казематі» та часом ув’язнення Шевченка у казематі III відділу з 17 квітня по 30 травня 1847 р., орієнтовно: 19–30 травня 1847 р., С.-Петербург.

Первісний автограф не відомий. До найранішого відомого рукопису циклу «В казематі» вірш переписано останнім, після групи творів («Садок вишневий коло хати…», «Не спалося, а ніч, як море…» «Рано-вранці новобранці…», «В неволі тяжко, хоча й волі…», «Чи ви ще зійдетеся знову?..»), написаних після поезії «Весеннє сонечко ховалось…» («Н. Костомарову»), яка в окремому автографі (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ) ф. 506, оп. 2, № 2) має дату: «1847 мая 19». З цього рукопису Шевченко, повернувшись з Аральської описової експедиції до Оренбурга наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), переписав твір у складі циклу «В казематі» (під № 13) з виправленнями у рядках 14, 20 та 24 до «Малої книжки» (до четвертого зшитка за 1846–1847 рр.). Під текстом унизу сторінки поет дописав дату: «30 мая 1847. В казематі», яка стосується не безпосередньо поезії «Понад полем іде…», а часу завершення циклу «В казематі» в цілому. 18 березня 1858 р., перебуваючи у Москві, Шевченко переписав вірш з виправленнями в рядках 9, 11 і 13 з «Малої книжки» до «Більшої книжки», помінявши його місцем у циклі «В казематі» з поезією «Чи ми ще зійдемося знову?..»: передостаннім записано вірш «Понад полем іде…», останнім – «Чи ми ще зійдемося знову?..». Згодом Шевченко дописав у «Більшій книжці» олівцем назву твору – «Косарь».

Влітку 1856 р. (не пізніше 15 серпня) список з чистового автографа циклу «В казематі» (крім поезії «Не спалося, а ніч, як море…»), що належав тоді В. В. Тарновському-молодшому, зробив П. О. Куліш. Текст поезії «Понад полем іде…» («Косар») переписано тут неточно з пропуском й у 17-му рядку (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 77, с. 19–20).

Вперше надруковано за списком П. О. Куліша в журналі «Основа (1862. – № 10. – С. 5–6).

Відомі списки у рукописних збірках «Кобзар» 1861, що належав І. П. Левченкові (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 3, с. 491), «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 325–326), «Стихотворения Шевченка» (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 2, № 7, арк. 42 звор. – 43), «Кобзар» 1865, переписаний Д. Демченком (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, с. 152–153), список М. І. Павлика (Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України, відділ рукописів, ф. 160, № 39, с. 3), список відомою рукою (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, I, 7450, арк. 18).

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., – 1867. – С. 381–382 і того ж року – у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – С. 253 (в обох виданнях подано за першодруком).

В. Є. Шубравський та В. С. Бородін

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 19 – 20 (канонічний текст), с. 385 (варіанти), с. 568 (примітки).