Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

8. «Садок вишневий коло хати…»

Тарас Шевченко

Варіанти тексту

Опис варіантів

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи, дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.


Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф в окремому рукопису циклу «В казематі» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 69, с. 3);

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 39);

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 76);

– чистовий автограф на окремому аркуші під назвою «Весенній вечір» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 4) [Автограф № 4];

– чистовий автограф на окремому аркуші під назвою «Майський вечер» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 25) [Автограф № 25];

– авторизований список на окремому подвійному аркуші (Російська державна бібліотека (Москва), ф. 139, картон 10, № 33, арк. 1), за яким вірш опубліковано в журналі «Русская беседа» (1859. – № 3. – С. 4–5);

– першодрук у журналі «Народное чтение» (1859. – № 3. – С. 1);

– факсимільна копія чистового автографа з дарчим написом Н. О. Хрущовій (Всесвіт. – 1926. – № 6. – С. 5) [Рукопис Н.О.Хрущової].

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в автографі під назвою «Майский вечер» – «1858 ноября 28» (день, коли рукопис подаровано невстановленій особі); в автографі з дарчим написом Н. О. Хрущовій: «6 июня 1859». Інші автографи не датовано.

Датується за місцем автографа в окремому рукопису циклу «В казематі» та часом ув’язнення Шевченка з 17 квітня по 30 травня 1847 р. у казематі III відділу, орієнтовно: 19–30 травня 1847 р., С.-Петербург.

Первісний автограф не відомий. В окремому рукопису циклу «В казематі» вірш переписано після поезії «Весеннє сонечко ховалось…» («Н. Костомарову»), яка в окремому автографі (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, 2, № 2) має дату «1847 мая 19». З цього рукопису Шевченко, повернувшись з Аральської описової експедиції до Оренбурга, наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня) без жодних відмін переписав вірш до циклу «В казематі» у «Малій книжці» (до третього зшитка за 1846–1847 рр.).

5 червня 1857 р. поет переписав твір з «Малої книжки» і разом з щойно створеною тоді новою редакцією поеми «Москалева криниця» та поемою «Чернець», також переписаною з деякими відмінами з «Малої книжки», послав Я. Г. Кухаренкові.

«Я умисне, – писав Шевченко в листі до Я. Г. Кухаренка від 5 червня 1857 р., – приписав «Ченця» і «Вечір» [йдеться про «Садок вишневий коло хати…». – Ред.], щоб порівняв його з «Криницею», бо «Криниця», бач, сьоголітня, а «Чернець» і «Вечір» бог-зна-колишні. Чи помолодшав я через 10 літ неволі, чи постарішав серцем, скажи мені, мій брате рідний… Якщо подобається, то дай доброму писареві переписать і «Криницю», і «Вечір». Та пошли старому Щепкіну. Нехай на старість читає та не забуває безталанного кобзаря Тараса Дармограя».

«Приїхавши додому, – писав згодом Я. Г. Кухаренко Шевченкові в листі від 21 лютого 1858 р., – застав твоє письмо і «Москалеву криницю», дуже дякую тобі за неї, добре написав! Список з неї послав я в Москву старому Щепі. А старий… за «Москалеву криницю» дякує, не надякується» [Листи до Тараса Шевченка. – К., 1962. – С. 137].

Чи посилав Я. Г. Кухаренко М. С. Щепкіну разом з «Москалевою криницею» і список вірша «Садок вишневий коло хати…», відомостей немає. В автографі, надісланому Я. Г. Кухаренкові, твір мав, очевидно, назву «Майский вечер» або «Майський вечір», бо саме під цими назвами згадував його в листі до Шевченка від 21 лютого 1858 р. Я. Г. Кухаренко:

«…Ти, брате Тарасе Григоровичу, тепер, у Пітері, позбиравши таке, як «Москалева криниця», «Чернець» і «Майський вечір» і проче що, та й тиснув би в друкарню» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 137].

Автографи поем «Москалева криниця», «Чернець» та вірша «Садок вишневий коло хати…», надіслані Шевченком Я. Г. Кухаренкові, тепер не відомі. У 1900 р. О. Я. Кониський про них повідомляв:

«…Я вдався до О. Я. Кухаренка, просячи у його точних списків з листів Шевченка до покійного батька його, Кухаренка, до Якова Герасимовича. О. Я. Кухаренко замість списків переслав до мене оригінали: з них показалося, що Шевченко при листі 5/17 червня р. 1857 переслав до Кухаренка свої поеми «Москалева криниця» і «Чернець» і вірші «Вечір». Порівнявши отсі твори з друкованими, я спостеріг значні відміни…» [Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1900. – Кн. 1. – С. 1–2].

Зауваження О. Я. Кониського щодо відмінності тексту стосувалося лише автографів поем «Москалева криниця» та «Чернець», варіанти яких він подав у тій же книжці Записки Наукового товариства імені Шевченка [1900. – Кн. 1. – С. 3–4, 6–7]. Будь-яких відмін тексту поезії «Садок вишневий коло хати…», крім назви «Вечір», О. Я. Кониський не подав, найімовірніше, тому, що їх в автографі не було. Очевидно, автограф становив точну копію тексту «Малої книжки» і єдиною його відміною була назва «Вечір» чи, ймовірніше, «Майський вечір» або «Майский вечер».

18 березня 1858 р., перебуваючи в Москві, Шевченко без жодного виправлення переписав вірш з «Малої книжки» до «Більшої книжки». Того ж дня поет переписав вірш (імовірно, з «Більшої книжки»), давши йому назву «Весенний вечер», на пам’ять дружині М. О. Максимовича – М. В. Максимович. «Я написал ей на память, – зазначив Шевченко у щоденнику, – свой «Весенний вечер»; а она подарила мне для ношения на шее киевский образок». Переїхавши незабаром на хутір Михайлову гору поблизу села Прохорівки Золотоніського повіту Полтавської губернії, М. В. Максимович завезла туди з собою й автограф поета, і його дальша доля не відома.

Інший автограф вірша разом з поезіями «Пустка» («Заворожи мені, волхве») та «Муза» поет лишив у ті ж дні М. О. Максимовичу, очевидно на його прохання, оскільки М. О. Максимович виявляв намір надрукувати кілька поезій Шевченка в журналі «Русская беседа», до редакції якого він належав (до журналу «Русская беседа» було подано тоді повість Шевченка «Прогулка с удовольствием и не без морали»).

16 квітня 1858 р. поет подарував автограф твору – на його прохання – Г. П. Ґалаґану. Того ж дня за цим автографом Л. О. Мей переклав вірш Шевченка російською мовою.

«Грицько Галаган, – записав Шевченко 16 квітня 1858 р. у щоденнику, – приехал просить записать ему мой «Весенний вечир». Я охотно исполнил его желание… Вечером Мей прислал мне тот самый «Весенний вечер», который я поутру записал для Галагана, в русском переводе собственного изделия».

Назву «Весенній вечір» має автограф вірша, що зберігається тепер у відділі рукописів Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 1, № 4). Можливо, саме цей рукопис подаровано поетом Г. П. Ґалаґану. Очевидно, за ним вірш опубліковано без назви й без прізвища автора (оскільки накладена 1847 р. Миколою І заборона друкувати твори Шевченка лишалася чинною) в журналі «Народное чтение» (1859. – № 3. – С. 152; цензурний дозвіл від 13 травня 1859 р.), з відмінами від автографа в рядках 5 («Сім’я вечеря…» – замість «Сем’я вечеря») та 15 («Да соловейко…» – замість «Та соловейко…»). Безпосередньо за українським текстом уміщено й російський переклад вірша, здійснений Л. О. Меєм (Народное чтение. – 1859. – № 3. – С. 153).

15 листопада 1858 р. М. О. Максимович звернувся до Шевченка з проханням дозволити передати вірш «Садок вишневий коло хати…» та поезії «Пустка» і «Муза», автографи яких він одержав раніше для публікації в журналі «Русская беседа», до нового слов’янофільського органу – газети І. С. Аксакова «Парус». «Іван Аксаков притьмом просить, – писав М. О. Максимович, – щоб йому друкувати в газеті його «Парус» тії вірші твої («Вечір», «Пустку»…), що ти зоставив мені задля «Беседы» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 149]. Але, зважаючи на слов’янофільське спрямування «Паруса», а також на те, що І. С. Аксаков у газеті «Московские ведомости» (1858. – № 130) виступив на захист статті князя В. О. Черкаського «Некоторые общие черты будущего сельского управления» [Сельское благоустройство. – 1858. – № 9], в якій обстоювало право сільського старости застосовувати до селян тілесні покарання, Шевченко відхилив прохання М. О. Максимовича. В листі до нього 12 листопада 1858 р. поет писав:

«Спасибі вам, мій щирий, мій єдиний земляче, за ваш шанобний лист, котрий я читаю, дивуюсь і не надивуюсь: чого б то мені, скажіть, будьте ласкаві, з своїми віршами плисти по суші, яко по морю під тим парусом! Хіба я Олег, нехай Бог криє, абощо? «Парус у своєму універсалі перелічив всю слов’янську братію, а про нас і не згадав, спасибі йому… Не доводиться мені давать під парус свої вірші і того ради, що парус надуває заступник того вельможного князя, любителя березової каші».

Є відомості, що 26 листопада 1858 р. вірш «Садок вишневий коло хати» записав зі слів Шевченка до свого альбому М. Д. Старов. Віршу дано назву («Майский вечер»). В кінці приписано іншою рукою: «Писано со слов Шевченка 26 ноября 1858 года» [див.: Єрофіїв І. Із архівних матеріалів. Альбом М. Старова (до історії шевченківських автографів) // Червони шлях. – 1927. – № 11. – С. 266]. За свідченням В. Я. Карташевської, поет і їй подарував автограф вірша «Садок вишневий коло хати…»:

«С первого нашего знакомства у нас с Тарасом Григорьевичем завязались дружеские отношения. Он приходил часто по вечерам. Говорил откровенно о своей неудачной и загубленной жизни. Читал мне стихи. Раз вечером очень взволнованный ходил по комнате и попросил у меня лист бумаги, присел и написал мне «Садок вишневий коло хати…» [Киевская старина. – 1900. – № 2. – С. 61–62].

Перебуваючи 6 – 10 червня 1859 р. (проїздом з Петербурга на Україну) у селі Лихвині і на хуторі Нові Лебединського повіту Харківської губернії, Шевченко подарував автограф вірша дружині Д. О. Хрущова з дарчим написом: «Наталии Александровне Хрущовой на память 6 июня 1859» [факсиміле цього автографа, нині не відомого, вміщено в журналі «Всесвіт». – 1926. – № 6. – С. 5; див.: Шубравський В. Невідомий автограф Шевченка // Культура і життя. – 1985. – 3 березня]. Особливістю цього тексту є відміна від усіх інших джерел у другому рядку: «А над садком хрущі гудуть…» (замість «Хрущі над вишнями гудуть»).

Повертаючись з України і завітавши у серпні 1859 р. в село Гирявку Конотопського повіту Чернігівської губернії до матері братів Лазаревських – А. О. Лазаревської, Шевченко подарував автограф вірша «Садок вишневий коло хати…» з дарчим написом Афанасії Олексіївні Лазаревській. Місцезнаходження автографа не відоме, список з автографа зберігається в Державний архів Російської Федерації (Москва), ф. 2, оп. 2, № 37, арк. 1.

Очевидно, незадовго до поїздки з Петербурга на Україну 1859 р. Шевченко подав до журналу «Русская беседа» для публікації новий рукопис вірша під назвою «Вечір» і з присвятою «А. А. Лазаревской», разом з яким на тому ж самому аркуші переписано й поезію «Сон» («На панщині пшеницю жала…»). Текст творів, переписаний невідомою рукою, поет власноручно підписав ініціалами: «Т. Ш.» (Російська державна бібліотека (Москва), ф. 139, картон 10, № 33). Цим рукописом обидва вірші під назвою «Два малороссийские стихотворения» надруковано в журналі «Русская беседа» [1859. – № 3. – с. 4 – 6; вірш «Вечір» – на с. 4–5; цензурний дозвіл – 18 травня 1859 р.].

Влітку 1856 р. (не пізніше 15 серпня) список з чистового автографа циклу «В казематі» (крім поезії «Не спалося, а ніч, як море…»), що належав тоді Тарновському-молодшому, зробив П. О. Куліш (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 77, с. 15). Текст вірша «Садок вишневий коло хати…» в цьому списку ідентичний тексту автографа циклу «В казематі».

Відомі списки у рукописних збірках «Кобзар» 1861, що належав І. П. Левченкові (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 3, с. 481), «Стихотворения Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 2, № 7, арк. 39), «Кобзар» 1865, переписаний Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, с. 163), «Кобзар» 1866 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 842, арк. 289) під назвою «Вечір в Україні», у примірнику «Кобзаря» 1860 р. з пізнішими рукописними вставками, що належав Л. Г. Лопатинському (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 535, с. 97) під назвою «Вечір на Україні».

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 395, під назвою «Вечір» (подано за публікацією твору в журналі «Русская беседа», 1859. – № 3. – С. 4–5) і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 1. – С. 230, під назвою «Вечір в Україні».

В. Є. Шубравський та В. С. Бородін

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 17 – 18 (канонічний текст), с. 383 (варіанти), с. 562 – 566 (примітки).