Смерть Богдана Хмельницького
Т.Г.Шевченко. Смерть Богдана Хмельницького. [1836 – 1837. С.-Петербург].
Папір, туш, перо, пензель. 30,8 × 45,2 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-903.
На звороті ліворуч унизу напис олівцем: 10 руб.; по нижньому краю: 595 та напівстертий напис, в якому прочитується:… 50 ju… На звороті монтувального аркуша (зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка) є напис олівцем, зроблений Денисом Залеським, сином польського поета Юзефа-Богдана Залеського: Śmierć Hetmana Bohdana Chmielnickiego przez Tarasa Szewczenka [Смерть гетьмана Богдана Хмельницького роботи Тараса Шевченка (польське)]. Нижче:
W tomie 4ym pism Bohdana Zaleskiego, strona 104, znajduje sie wzmianka określona przez autora o tym obrazie: «s.p. Konstanty Swidzinski na kilka dni przed skonem przysłał mi takoż miły upominek po Szewczence: oryginalną akwarellę śmierci Bohdana Chmielnickiego i szkic olowkiem godów Kozackich.
[У томі 4-му творів Богдана Залеського, стор. 104, є згадка автора про цей малюнок: «Блаженної пам’яті Костянтин Свідзінський за кілька днів перед смертю прислав мені також приємний спомин про Шевченка: оригінальну акварель смерті Богдана Хмельницького та ескіз олівцем козацького бенкету» (польське). Цитується за виданням: Zaleski Józef Bohdan. Pisma. – Lwów. – 1877. Згаданий рисунок – «Козацький бенкет».]
На малюнку зображено момент передачі Богданом Хмельницьким гетьманських клейнодів синові Юрію. Трагічна в історії України подія, свідками якої були старшини і полковники та делеговані царем Олексієм Михайловичем для переговорів з Хмельницьким намісник Ф. Бутурлін і думний дяк В.Михайлов, детально описана Д.М. Бантиш-Каменським [«История Малой России» Д.Н. Бантиш-Каменского. – М., 1822; М., 1830; К., 1993. – С. 215 – 220]. Про передачу Хмельницьким булави Юрію розповідалося й у відомій Шевченкові за рукописними списками «Истории Русов» [История Русов или Малой России. Сочинение Георгия Конисского. – М., 1846; Історія Русів. – К., 1991. – С. 188-190], у думі «Смерть Богдана і вибір Юрія Хмельницького гетьманом», опублікованій 1834 р. М.О. Максимовичем [Максимович М. Украинские народные песни. – М., 1834] та І.І. Срезневським [Срезневский И. Запорожская старина. – Харьков, 1834. – Ч. 2. – С. 43 – 45].
Сюжет твору, так само, як виконаного 1836 р. малюнка «Смерть Олега, князя древлянського», вказує на рух творчих зацікавлень Шевченка від виконуваних у 1835 – 1837 рр. за академічними зразками малюнків з античної історії до створення композицій, присвячених важливим сторінкам історії України.
Датується орієнтовно з огляду на викладене 1836 – 1837 рр.
Вперше згадано 1865 р. Б. Залеським [«Wiersze oratorium» Bohdana Zaleskiego. – Paris, 1865. – C. 226], який розповів про передачу йому К. Свідзінським Шевченкових малюнків «Смерть Богдана Хмельницького» та «Козацький бенкет». Ґрунтовно описав і репродукував 1940 р. С.Є. Раєвський [Раєвський С. Невідомі історичні малюнки Т.Г.Шевченка // Образотворче мистецтво. – 1940. – № 3. – С. 14, 16].
Місця зберігання: власність К. Свідзінського; з 1855 – Богдана Залеського; згодом – Дениса Залеського; з 1930 – збірка Оссолінських у Львові; з 1938 – Львівський філіал Бібліотеки АН УРСР; з 1940 – Центральний музей Т.Г. Шевченка (Київ); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).
Виставки:
1939. Київ. Ювілейна Шевченківська виставка [Республіканська ювілейна шевченківська виставка в Києві: Каталог-путівник. – К., 1941. – С. 18. – № 86];
1964. Київ – Москва. Ювілейна Шевченківська виставка [Юбилейная художественная выставка, посвященная 150-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко: Каталог. – Киев, 1964. – С. 5];
1984. Київ. Шевченко-художник. До 170-річчя від дня народження [Шевченко-художник: Каталог виставки. – К., 1986. – С. 7 – 8].
І.М. Вериківська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 30 – 31 (зображення), с. 362 – 363 (примітки).