Сон бабусі та онуки

Т.Г.Шевченко. Сон бабусі та онуки. Копія з малюнка К.П. Брюллова.
[1839 – 1840, не пізніше жовтня. С.-Петербург].
Папір, акварель. 21,9 × 27,6 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-800.

На паспарту (зберігається окремо) напис олівцем: Шевченко. Сон бабушки и внучки. № 28 (номер в альбомі В.А. Владиславлєва). Нижче бронзовою фарбою друкованим шрифтом витиснуто: Carolus Bruloff. Copia. Аналогічний напис є на паспарту малюнка «Перерване побачення». На звороті паспарту праворуч угорі позначено чорнилом: № 1; ліворуч угорі олівцем: Съ кар. Брюллова; посередині тією ж рукою: Сонъ бабушки и внучки [закреслено] та іншою рукою олівцем: Carolus Bruloff // Copia; праворуч по краю аркуша олівцем: RШ [нрзб.].

Малюнок К.П. Брюллова (1828. Папір, наклеєний на картон, акварель, бронза, лак. 22,5 × 27,4 см. Державний Російський музей (Санкт-Петербург), № 2275) був власністю великої княгині Олени Павлівни, згодом її дочки великої княгині Катерини Михайлівни [Сомов А.К. Брюллов и его значение в русском искусстве. – СПб., 1876. – С. 35; Ацаркина Э. Карл Павлович Брюллов: Жизнь и творчество. – М., 1963. – С. 453]. За Шевченковою копією з нього, так само, як з малюнка «Перерване побачення», на замовлення В.А. Владиславлєва було виконано в Лондоні Джоном-Генрі Робінсоном гравюри, вміщені в альманасі «Утренняя заря» [Утренняя заря. – СПб., 1841. – Між с. 320 – 321, 322 – 323].

Датується орієнтовно 1839 – не пізніше жовтня 1840 р., коли було одержано цензурний дозвіл на друкування альманаху.

Вперше опубліковано І.Я. Айзенштоком 1935 р. [Айзеншток И. Судьба литературного наследства Т.Г. Шевченко // Литературное наследство. – 1935. – № 19/21. – С. 435, 483] Л.В. Владич помилково вважав, що Шевченко з акварелі «Сон бабусі та онуки» виконав дві копії [Владич Л. Шевченко і вітчизняна книжкова графіка 40-х рр. XIX ст. // Збірник праць п’ятнадцятої наукової шевченківської конференції. – К., 1968. – С. 201].

Місця зберігання: власність В.А. Владиславлєва; згодом – К.Т. Солдатьонкова; з 1901 – В.І. Солдатьонкова; у 1919 від Н.Г. Солдатьонкової надійшов до Державного музею образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна (Москва); з 1938 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).

В.О. Судак

Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1961 р., т. 7, кн. 1, № 19 (зображення); Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 375 – 376 (примітки).