Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

Зустріч Тараса Бульби із синами

Тарас Шевченко. Зустріч Тараса Бульби…

Т.Г.Шевченко. Зустріч Тараса Бульби із синами.
За повістю М.В. Гоголя «Тарас Бульба». 1842. [С.-Петербург].
Папір, сепія. 28,1 × 30,2 см.
Державний Ермітаж (Санкт-Петербург), № 997/р.-р.

Ліворуч унизу авторські дата і підпис: 1842 // Т. Шевченко. На паспарту напис: Тарас Бульба.

Шевченко відтворив епізод приїзду додому з Київської школи двох синів Тараса Бульби – Остапа та Андрія. Батько зустрів синів кепкуванням з їхнього одягу, «попівських підрясників», на що ображений Остап відповів:

«”Хоч ти мені батько, а як будеш сміятися, то, їй-богу, наб’ю” […] Тарас з готовністю почав засукувати рукав, говорячи: “Як же ти хочеш зі мною битися, хіба що кулаками? “».

Шевченко був першим художником, який звернувся до ілюстрування повісті М.В. Гоголя «Тарас Бульба», скориставшись другою, докорінно переробленою автором редакцією повісті [Сочинения Николая Гоголя.–СПб., 1842.–Т. 2.–С. 59].

Перші відомості про цей малюнок з назвою «Сцена с “Тараса Бульбы” Гоголя» подав В.П. Горленко у статті «Картины, рисунки и офорты Шевченка» [Киевская старина. – 1888. – № 6. – С. 82], вказавши, що він був власністю М.Д. Бикова (1812 – 1884). До М.Д. Бикова, художника і службовця канцелярії Академії мистецтв, малюнок міг потрапити від самого Шевченка. Після розпродажу колекції М.Д. Бикова малюнок належав В.Б. Антоновичу. Пізніше, за свідченням М.Ф. Біляшівського, викрадений у Антоновича і знаходився у маєтку поміщика Сметани в Полтавській губ. [Відділ рукописів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, ф. 146, № 3; Новицький Ол. Тарас Шевченко як маляр. – Львів; Москва, 1914. – С. 75. – № 565]

Вперше опубліковано та репродуковано 1951 р. М.І. Мацапурою [Мацапура М. Нове в спадщині Тараса Шевченка // Україна. – 1951. – № 8. – С. 30].

Існує довільна копія з цього малюнка олійними фарбами роботи співучня Шевченка по Академії мистецтв І.В. Гудовського (Літературно-меморіальний будинок-музей Т.Г. Шевченка (Київ), № 17).

Місця зберігання: власність М.Г. Савіної; згодом – Будинок-музей М.Г. Савіної; з 1925 – Державний Російський музей (Санкт-Петербург); з 1937 – Державний музей етнографії (Ленінград); з 1941 – Державний Ермітаж (Санкт-Петербург).

Виставки:

1940. Ленінград. Виставка до 175-річчя Державного Ермітажу;

1952. Ленінград. Гоголівська виставка в Державному Ермітажі;

1964. Київ – Москва. Ювілейна Шевченківська виставка [Юбилейная художественная выставка, посвященная 150-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко: Каталог. – Киев, 1964. – С. 6].

В.О. Судак

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 88 – 89 (зображення), с. 386 (примітки).