Незнайдені твори

До незнайдених творів Т. Г. Шевченка належать ті, які згадуються в різних джерелах: в листах Шевченка і різних осіб до нього, у спогадах сучасників, в архівних джерелах та у літературних творах.

Перед упорядниками стояло завдання встановити, в якій мірі всі ці джерела стосуються до дійсно втрачених або незнайдених творів, а в якій — до творів, безпідставно приписуваних Т. Г. Шевченкові.

Особливу складність в цьому відношенні становлять такі джерела, як прозові твори Шевченка.

В автобіографічній повісті «Художник», наприклад, згадується ряд рисунків, картин і портретів, які нібито були виконані Шевченком під час навчання в Академії художеств. Але далеко не всі названі там твори належать до незнайдених.

Виконання Шевченком таких робіт, як «Рисунок з натури», «Сирота хлопчик ділиться милостинею з собакою під тином», підтверджується документальними матеріалами. Цілком ймовірні відомості і про те, що Шевченко виконав ряд рисунків з статуй у Літньому саду («Фракліт», «Геракліт», «Сатурн», «Аполлон Бельведерський»), зарисовки скелета та анатомічних препаратів, рисунки з гіпсових зліпків і копій античних скульптур, що знаходились в Академії художеств («Маска Фортунати», «Маска Лаокоона», «Голова Люція Вера», «Фавн, що танцює» та ін.), копій з тогочасних гравюр («Геркулес Фарнезький», «Аполліно»), а також деяких етюдів, портретів, сюжетних композицій та ін. Рисунок же, відомий в літературі під назвою «Антіной з чотирьох боків», віднесено до приписаних як неіснуючий, бо ця назва з'явилася внаслідок редакторського недогляду при публікації тексту повісті «Художник» у 1887 р.

Згадка в повісті «Художник» про виконання таких творів, як «Голівка дівчини Паші», «Весталка», «Йосиф тлумачить сни своїм соузникам», «Андромаха над тілом Патрокла» та ін., очевидно, є художнім домислом, бо взагалі в цій частині не всі епізоди в повісті «Художник» збігаються з фактами з життя Шевченка.

До списку незнайдених творів не введений і нездійснений рисунок «Дівчата Наташа і Ліза, які танцюють», згаданий у повісті «Музыкант».

В «экзаменных» книгах Петербурзької Академії художеств зафіксовано понад 30 творів Шевченка, виконаних ним за 1838— 1844 рр., з позначенням їх оцінки. Але реєстри ці настільки загальні, що пов'язати (за окремими нечисленними винятками) наявні роботи з записами неможливо. Отже, не можна встановити і те, які з зареєстрованих екзаменаційних робіт слід зарахувати до незнайдених.

В альбомі «Живописная Украина», вып. І, Шевченко вмістив об'яву про те, що «в 1845 г. выйдут картины следующие: 1-е. Виды Чигирина, Суботов, Батурин, Покровская Сечевая церковь. 2-е. Похороны молодой (невесты), Ой ходив чумак симъ рикъ по Дону (песня), перезва (свадебный обряд) и жнива. 3-е. Иван Пидкова в Львови, Сава Чалый, Павло Полуботок в Петербурге, Семен Палій в Сибири». Очевидно, всі ці дванадцять назв треба відносити до нездійснених творчих задумів.

До цього списку ми не вносили і ті втрачені твори Шевченка, від яких збереглися репродукції у вигляді копій, гравюр на дереві чи на металі, у вигляді фотографій або друкованих малюнків у різних виданнях, а саме: «Католицький чернець», «Знахар», тридцять дві ілюстрації до «Истории Суворова», «Сліпий» («Невольник»), дванадцять портретів російських полководців, «Портрет невідомої в блакитному вбранні», «Портрет Олени Антонівни Афендик» та «Портрет літньої жінки з хлопчиком».

Всі роботи, що увійшли до цього списку, описано за тим же принципом, що й твори наявні. Різниця лише у повноті даних, що залежало тільки від характеру джерел, за якими дано запис.