24. Сон
Василь Доманицький
Вперше видруковано в окремому виданні К. Климковича (Львів, 1865) [На жаль, не довелося мені бачити цього видання]; варіант дає і Львівський Кобзарь 1867 р. В Празькому Кобзарі, в примітках, дано варіант з якоїсь рукописної редакції. Крім того, у д. В. Науменка є копія, писана рукою М. Максимовича, найпізніша од усіх досі знаних редакцій, через те найцінніша, але, на жаль, зшиток переривається на початку поеми (на словах: «Душе моя убогая! Чого марне плачеш»?). Невеличкі відміни подав О.Кониський (ЗНТШ, т. 39, стр. 21) з рукопису Л. Жемчужникова. Єсть ще одна копія (писана рукою Честахівського) в Чернігівському музеї імені В. Тарновського, але кінчається вона словами в III розділі:
На квиток повірив москалеви!
От і читай, і йми ти їм віри.
Нарешті, цього року знайдено цю поему в архіві Департамента поліції; текст той – найперша редакція. [Щодо усіх цих редакцій тексту, то, як можна бачити з їх порівняння, за найпершою редакцією (в Департаменті поліції) хронологічно мусить іти текст рукопису приміток в Празькому Кобзарі, потім редакція Львівського видання 1867 р., потім копія Честахівського, далі основний текст Празького Кобзаря і нарешті копія Максимовича. Про рукопис Л. Жемчужникова тяжко щось сказати, бо всього 4 варіанти він дає.]
Дата поеми досі була 8/VI 1844, але тепер (з рукопису Департамента поліції) виявляється, що – 8/VII 1844.
Відміни:
394, 11: чи нема Країни – скрізь так, крім копії Максимовича, де: Вкраїни, але тут така поправка, здається, не буде кращою.
394, 12 – 13:
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину, –
скрізь так, але в копії Максимовича стоїть (не правдиво) інакше:
Загарбать із собою.
394, 17: гострить ніж, – так скрізь, так і в копії Максимовича, тілько в примітках до Празького Кобзаря – точить.
395, 7: на сім світі бажаєте, – скрізь по всіх редакціях так, крім приміток до Празького Кобзаря: на тім світі благаєте. Так і в рукописі Департамента поліції.
395, 17: жалуетесь, – скрізь так (і в копії Максимовича), крім приміток в Празькому Кобзарі та копії Честахівського, де: жалкуетесъ. В рукописі Департамента поліції – жалкуєте.
395, 8 – 7 зн.: – в копії Максимовича і Честахівського, а також у Львівському виданні 1867 – ці рядки посунуто вправо (інший розмір).
395, 4 зн.: отто-ж я ліг і спати, – так у Львівському виданні 1867, так і в рукописі Департамента поліції (без і), але на початку рядка: отто-ж; так і скрізь, – а в копії Максимовича: Оттак я ліг спати.
395, 2 зн.: то хоч коти гармати, – так скрізь, крім копії Максимовича, де: З гармати.
396, 1: сон напрочуд дивний, – у Львівському Кобзарі 1867 стоїть: на причуд, а в Празькому 1876 – на прочуд. В копії Честахівського: на причудь, нарешті в копії Максимовича: на причуд. Так і в рукописі Департамента поліції. B примітках у Празькому Кобзарі: найпречудовний.
396, 2, – в копії Максимовича, як і у Львівському виданні, цей рядок посунуто вправо.
396, 5: щоб позирнуть на ті дива, – так скрізь, крім копії Максимовича, де: на теє диво, – мабуть тому, що за дива йде ще: з-два і сова, – аж три склади підряд з кінцевим а.
396, 6: Так чорта з-два! – у Львівському 1867: так, а в Празькому – та… Так воно і в рукописі Департамента поліції. В копіях Честахівського і Максимовича теж: та… Цей рядок посунути треба вправо.
396, 7: дивлюся: так буцім сова, – так в Празькому виданні; у Львівському – гірше (бо не стає одного склада), хоч ближче до правди: дивлюсь: так буцім сова, а найсправедливіше в копіях Честахівського і Максимовича: дивлюсь: так буцім то сова.
386, 9: Тенетрами (?!) – це чудне слово появилося в Празькому Кобзарі, і означає воно не що інше, як: Та нетрями, чи та нетрами. В такій формі воно й стоїть у Львівському Кобзарі 1867, в копіях Честахівського і Максимовича (у нього: та нетрями), тілько ці два слова додано до рядка 8-го (попереднього). Так воно стоїть і в рукописі Департамента поліції
396, 17: моі муки, моі люті, – скрізь так, крім тієї ред., що в примітках Празького Кобзаря, де: своі… своі…
396, 18: в хмарі заховаю, – скрізь: в хмарі, крім приміток Празького Кобзаря, де: в хмари…
396, 12: На розмову тиху, сумну, – в рукописі Департамента поліції: тихо сумну.
396, 9 зн.: з чистою росою, – в примітках Празького Кобзаря: рясною росою. Так воно і в рукописі Департамента поліції
396, 5 зн.: на ворога стануть, – у д. Романчука – стануть, хоча по всіх редакціях (Львівській 1867, Празькій 1876, копіях Честахівського і Максимовича) – встануть. Одначе в рукописі Департамента поліції: стануть.
396, 3 зн.: удово небого, – треба: удово-небого! В копії Максимовича, до того ще: небога!
396, 2 – 1 зн.:
Годуй діток! Жива правда
У Господа Бога! –
скрізь так, крім копії Максимовича, де не жива, а – живе правда. Крім того, перед жива – краще поставити (:), як це в копії Честахівського.
397, 1: лечу, дивлюся, – треба: лечу… дивлюся. В рукописі Департамента поліції: летим (?).
397, 5: вітер віє, – скрізь так, тільки в копії Честахівського через щось: вітрець.
397, 11: – Стоять, мов сторожі, – в рукописі Департамента поліції: мов сторожа, і це значно краще.
397, 12: розмовляють в полі – так у Празькому Кобзарі 1876, а у Львівському 1867 та в обох копіях рукописних, і в рукописі Департамента поліції – з полем.
396, 13: І усе те, вся країна, – це знов пішло з Празького Кобзаря, де: і усе ж те, а у Львівському 1867 і в обох копіях рукописних: і все то те; так само і в рукописі Департамента поліції. А в копії Максимовича. ще навіть Країна поправлено на Вкраїна.
397, 16 – 17:
Раньою росою,
Вмивається, красується,
– в примітках в Празькому Кобзарі:
Дрібною росою
Споконвіку вмивається.
Так і в рукописі Департамента поліції.
397, 16 зн.: І нема тому почину, – в примітках в Празькому Кобзарі: загину.
397, 13 зн.: а ні розруйнує, – так почалося з Празького видання, а тим часом у Львівському 1867 в обох рукописних копіях і в рукописі Департамента поліції: і не розруйнує.
397, 12 зн.: і все то те… Душе моя! – в которомусь з пізніших заграничних видань (Женевському?) стрічав я: «душе моя убогая»! але цей рядок трапляється далі, через один, хоч в тому «Кобзарі» його вдруге вже немає.
397, 11 зн.: Чого ж ти сумуєш, – в рукописі Департамента поліції: чого ти (без ж).
397, 5: то глянь подивися, – в одному котромусь заграничному виданні: он глянь, а в рукописі Честахівського варіант: поглянь, подивися.
397, 4 зн.: високо, високо, – треба високо-високо (як от і в Празькому виданні)
397, 1 зн.: он глянь, у тім раю, – після глянь треба (:). В рукописі Департамента поліції: у тім раї.
398, 1 – 2: здіймають, – у Львівському, в копії Честахівського і в рукописі Департамента поліції знімають.
398, 3: панят недорослих, – версія ця пішла з Празького Кобзаря, а тим часом в рукописі Департамента поліції, у Львівському Кобзарі, в рукописові Л. Жемчужникова, в копії Честахівського: – княжат.
398, 6: єдину надію, – у Львівському 1867 чомусь дитину, хоча дитину стоїть в попередньому рядку.
398, 7: а он-де під тином, – так скрізь, так і в копії Честахівського, в одному лишень котромусь пізнішому заграничному виданні (Женевському?): а там по-під тином.
398, 10: а он – бачиш? – в тому самому виданні: а там… а там…
398, 14 – 13 зн.:
З двадцятою, недолюдок,
Душі пропиває, –
тут повстає чимале непорозуміння. Одні варіанти, як копії Честахівського, Празьке видання, мають з двадцятою…, а інші знов, як от Львівське 1867, окреме видання Климковича (у Львові, 1865) – з двадцятого, недоліток…, – тобто з 20-го року, «коли панич має маєткові права», – поясняє Климкович. Вже не кажучи про те, що в такій версії поставала б величезна неясність, яку навряд чи допустив би Шевченко, самий вираз (з 20-го року) – нічого не вартий, бо кожному ж відомо, що «маєткові» права у нас настають для неповнолітніх не з 20-го зовсім року. До того ж – для того, щоб пропивати душі, не обов’язково треба мати «маєткові права», а можна й значно раніше. Нарешті, пізніші варіанти (от як Жемчужникова, Честахівського) ясно говорять, що: з двадцятою. В рукописі Департамента поліції: з двадцятою, недоліток.
398, 13, – після «душі пропиває», – в Празькому виданні вставлено два рядки:
Душе моя убогая!
Лишенько з тобою!
Через що їх сюди втиснуто (в одному лишень цьому виданні), не відаю: адже через 6 рядків ці рядки знову є.
398, 10 зн.: може й бачить, та помога, як…, – на помога неодмінно треба ставити наголос (помога), щоб не заставляти читача думати, що це глагол: помога (чи помага). В копії Честахівського навмисне поставлено наголос: помога.
Так само краще ставити наголос і в 399, 11: рига змія (глагол ригає). У Львівському Кобзарі 1867 стоїть недоладна форма: рига змії (?)… Одначе це помилка не видавців того «Кобзаря», а самого оригіналу, бо в рукописі Департамента поліції як раз так стоїть рига зміи.
399, 15: А тим часом, – в рукописі Департамента поліції: та тим часом.
399, 8 зн. кругом бори та болота, – одначе ніде, крім редакції приміток в Празькому Кобзарі та рукописі Департамента поліції (значить, найперших двох редакцій тексту) немає бори, а скрізь гори, і в копії Честахівського гори. І коли узяти на увагу, що поет, який летить тут ві сні, летить саме десь коло Уральських гір чи по той бік їх, в Сибіру, бо далі:
… Аж слухаю –
Загули кайдани
Під землею
то гори було б зовсім до речі. Одначе наголос, очевидно, у Шевченка на бори та болота, і не позволяв, щоб було гори…
398, 7: туман, туман та пустота, – цього рядка у Львівському Кобзарі 1867 немає, – він з’явився в Празькому виданні.
400, 4 – 5:
Що ще єсть країна
Неполита слізьми, кровью –
так в Празькому виданні [основний текст], а у Львівському та в копії Честахівського:
Що ще Україна
Не полита,
а у Львівському навіть непомита [очевидно, помилка]. Варіант Празького Кобзаря, як найпізніший, має найбільшу рацію. До того, і в рукописі Департамента поліції: що ще є країна.
400, 15 зн.: в мені душу закували, – в примітках в Празькому Кобзарі: в муку в Празькому та Львівському 1867: в мені; нарешті в копії Честахівського: в тілі… Цей останній варіант – найближчий до правди. Так і в рукописі Департамента поліції. А в мені – давало б, крім усього, ще й наголос незручний: в мені…
400, 13 зн.:
і ганячи силу,
Думи розпустили?
Такий абсурдний варіант узято з Празького видання. Що має значити: «ганячи силу, думи роспустити»? М. Кр-ський здогадувався, що тут треба: гонячи мою силу, – але це – одне другого варто. Тим часом у Львівському Кобзарі 1867, а також і в копії Честахівського, а нарешті – і в рукописі Департамента поліції ясно стоїть;
і галичі силу –
Думи роспустили.
Аналогічне порівняння думки з вороном, галиччю стрічаємо ми у Шевченка в віршові «Думи мої, думи»:
Нехай думка, як той ворон
Літає, та кряче…
Взагалі ж Шевченко уживав галич для порівняння не раз, і в «Єретику», наприклад ми читаємо:
Як та галич поле крила –
Ченці повалили…
400, 11 – 10 зн.:
…а карають
І тяжко карають
так скрізь, крім двох перших редакцій (приміток в Празькому Кобзарі та в рукописі Департамента поліції), де: караюсь… караюсь…
400, 6: після «пустиня» неодмінно треба……, так, як це в копії Честахівського.
400, 5 зн.: Мов із тісної домовини, – у Львівському Кобзарі 1893: із темної такий варіант ніде не стрічається: це просто помилка.
400, 4: останній страшний суд, – в рукописі Департамента поліції: остатній.
400. 2 зн.: не зариті. – в перших двох редакціях (в примітках в Празькому Кобзарі і в рукописі Департамента поліції) – не убиті.
400, 1 зн.: не суда ідуть просити – слово «ідуть» – з’явилося в Празькому виданні, а в рукописі Департамента поліції та у Львівському Кобзарі 1867 його немає, так само як немає і в копії Честахівського. Вважаючи, що варіант Празького Кобзаря (основний текст) – найостанніший, мусимо його прийняти.
401, 2: в кайданах забиті, – в рукописі Департамента поліції найгірший варіант: в кайданах залиті.
401, 9: он-де злодій, – так пішло воно з Празького видання, а у Львівському Кобзарі 1867 та в копії Честахівського стоїть: от де…
401, 11: От розбійник, – в рукописі Департамента поліції: он розбійник.
401, 15 зн.: Цар всесвітній, – так і скрізь, крім приміток в Празькому виданні, де: Всевишній.
401, 11 зн.: Раз добром налите серце, – в рукописі Департамента поліції: нагріте серце.
401, 10 зн.: В-вік не прохолоне, – в рукописі Департамента поліції: вік не прохолоне.
401, 7 зн.: Кому ж ти їх, – в рукописі Департамента поліції: Кому ти.
401, 6 зн.: в серці заховав, – в рукописі Департамента поліції: поховав.
401, 5 зн.: Ой не ховай, брате! розсип їх, розкидуй – в рукописі Департамента поліції: о, не ховай! Звідкіля: розкидуй – не відаю, бо й у Львівському Кобзарі 1867, і в Празькому, і в копії Честахівського: розкидай, що й натуральніше. Але може бути, що в перших редакціях стояло: розкидуй [за рукописом Департамента поліції – певно не знаю].
401, 4 зн.: і у люде вийдуть, – так у Львівському Кобзарі 1867, так в копії Честахівського, так і в перших двох редакціях, – в одному Празькому (основний текст): і вийдуть з їх люде, що дає добру рифму з дальшим: чи вже буде…
402, 4: То город із стома церквами, – в рукописі Департамента поліції: то городи з стома церквами.
402, 5: А в городі, – в рукописі Департамента поліції: А в городах [власне: а в горах, – але це помилка].
402, 6: Замуштрували москалі – так скрізь, так і має бути, – тільки в копії Честахівського, очевидно помилкою: замуштровані москалі, – і після москалі – знак [:].
402, 15: То город без краю, – в рукописі Департамента поліції: безкраїй.
402, 13 зн.:
Огонь – огнем
Кругом запалало,
так скрізь. Здається, найправильніше в копії Честахівського: Огонь [:] Або ще так: огонь… огнем.
402, 11: Аж злякався, – в рукописі Департамента поліції: Аж злякавсь я.
402, 9 зн.: Цу-цу, дурні, – так скрізь, так і в копії Честахівського, а в рукописі Жемчужникова: скажені.
402, 7 зн.: Що орете? Экой хохолъ! – треба: орете [з наголосом], – як в рукописі Департамента поліції. В рукописі Департамента поліції навіть з аспіративним г: що горите [горете]. І не «хохол», а хахол, – як це у Львівському Кобзарі 1867.
402, 6 зн.: не знаеть параду – так пішло з Празького видання, тим часом як у Львівському Кобзарі 1867 і в копії Честахівського: не знаешь параду?
402, 4 зн.: Сегодня гуляти, – в рукописі Департамента поліції: сегодні.
402, 2 зн.: вонъ, видишь палати? – знак [,] не треба; у Львівському Кобзарі не вон, а вот, але в копії Честахівського: вон… Це, здається, й правильніше; так і в рукописі Департамента поліції.
402, 1 зн.: штовхаюся, а землячок – так скрізь, крім рукопису Департамента поліції та копії Честахівського: шховхаюсь я, аж землячок.
402, 2: з цинковими гудзиками – в рукописі Департамента поліції: з ціновими (може це й помилка?)
403, 4: Гдѣ ты здѣсь узялся, – в рукописі Департамента поліції: Де ти здесь узялся.
403, 5: … Да какъ же ты, – в рукописі Департамента поліції: так як же ти.
403, 5: Й гаварить не вмѣешь, – в копії Честахівського: Й говорить. В рукописі Департамента поліції: й говорить не вмієш.
403, 6: по здѣшнему, – в рукописі Департамента поліції: по здешнему.
403, 6 – 8:
– Ба ні, кажу,
Говорить я вмію,
Та не хочу,
немає ні у Львівському виданні 1867, ні в копії Честахівського, що свідчить про близькість цих двох редакцій і про те, що вони молодші за Празький основний. В рукописі Департамента поліції: говорить умію.
403, 9: Я всѣ входы знаю, – в рукописі Департамента поліції: я всі ходи…
403, 10: Я здѣсь служу коли хочешь – в рукописі Департамента поліції: я тут служу; коли хочеш.
403, 12: тебя, – в рукописі Департамента поліції: тебе.
403, 13: просвѣщенны, – в рукописі Департамента поліції: просвіщений.
403, 10 зн.: обік його, – в рукописі Департамента поліції: обок його.
403, 9 зн.: жіночка, – в рукописі Департамента поліції: цариця небога.
403, 6 зн.: Та ще й на лихо, сердешна, – в рукописі Департамента поліції, у Львівському Кобзарі і в копії Честахівського немає й, а в примітках в Празькому Кобзарі: та не на добре. В рукописі Департамента поліції, крім того: сердешне.
403, 5 зн.: хита головою, – в примітках в Празькому Кобзарі: трясе.
408, 1 зн.: тебе, цяцю, – в рукописі Департамента поліції: тебе, цяце.
404, 5: на квіток повірив, – скрізь так, крім копії Честахівського, де правильно: квиток.
На жаль, через два рядки далі копія Честахівського кінчається.
404. 7: За панами панства, панства – в рукописі Департамента поліції: за богами…
404. 18: У сріблі – в рукописі Департамента поліції: в серебрі.
404, 7: Об отечестві, – в рукописі Департамента поліції: О отечестві.
404, 5 зн.: та об муштрах, – в рукописі Департамента поліції: о муштрах.
405, 7 зн.: дивлюся я – в примітках в Празькому Кобзарі: дивуюся.
405, 12 зн.: по кутках стогнали – в рукописі Департамента поліції: по углах.
405, 4 зн.: а берег обшитий, – в рукописі Департамента поліції: а берег.
405, 8 зн.: ввесь камінем, – в рукописі Департамента поліції: увесь камінем. Дивуюсь.
406, 3: полито людської, – в рукописі Департамента поліції: пролито людської.
406,8: і дзигарі теленькають, – в примітках в Празькому Кобзарі: дзвонарі (?); у Львівському 1867: дзигарки (!).
406, 16: Кінь басує, – треба не [,], а……
406, 12 зн.: таке диво поставила, – в рукописі Департамента поліції: наставила.
406, 8 зн.: доконала, – в рукописі Л. Жемчужникова: заковала.
406, 4 зн.: після «накралися», треба – .
407, 10: У столицю, – в рукописі Департамента поліції: на столицю.
407, 12: О Боже мій, – в рукописі Департамента поліції: о Боже наш.
407, 14: Проклятий, неситий, – в рукописі Департамента поліції: проклятий, лукавий.
407, 15: Гаспиде лукавий! – в рукописі Департамента поліції: Аспиде неситий!
407, 18: благородними кістками, – в рукописі Департамента поліції: костями.
407, 10 зн.: і Бог не розлучить, – такий варіант тілько в перших двох редакціях, а у Львівському Кобзарі 1867 і Празькому основному: – не розсудить.
408, 2: після «сине море» – краще [?].
408, 4 – 5: в примітках в Празькому Кобзарі після нашу славу не (?), а (.), а далі так:
На ту славу, Боже милий,
Глянься, Боже милий!
408, 8: Хмара криє… синє небо, – в Празькому Кобзарі: сине море (!), – одначе і в примітках в Празькому Кобзарі і у Львівському виданні: небо. Та й яке ж там коло Петербургу може бути сине море ? В рукописі Департамента поліції: сіре небо.
408, 13 – 9 зн.:
Загнав голих і голодних
У сніг на чужину,
Та порізав із шкур наших
Собі багряницю,
Пошив жилами…
так звичайно скрізь стоїть, і може й вражав де кого вислов: порізав із шкур наших… багряницю, одначе так уже й призвичаїлися до цього варіанту. Тим часом текст Департамента поліції дає значно кращу відміну:
Загнав… на чужину
Та й порізав, а з шкур наших
Собі багряницю
Пошив жилами…
Таким чином порізав не багряницю, а голих і голодних, а багряницю – пошив із шкур.
408, 7 зн.: подивися, – у Львівському виданні: подивися ж.
408, 6 зн.: церкви та палати, – у Львівському виданні: і палати, – так стоїть в Празькому Кобзарі.
409, 15 зн.: і з батька і з брата, – другого з нема ні в рукописі Департамента поліції, ні у Львівському Кобзарі 1867, – воно в Празькому Кобзарі з’явилось.
409, 13: Де-де поглядають, – в рукописі Департамента поліції: проглядають.
409, 12 зн.: по московськи так і чешуть, – в перших двох редакціях і в рукописі Л. Жемчужникова: так і ріжуть.
409, 9, – цвенькати не вчили, – в рукописі Департамента поліції: цвенькать не навчили.
409, 7: в чорнилі, – в рукописі Департамента поліції: в чорнилах.
410, 4-5:
в німецьких петлицях
Замучені. Плач, Вкраїно!
– в примітках в Празькому Кобзарі: в теплицях заглушені В рукописі Департамента поліції: в петлицях замучені. Плач, Украино
410, 12:
Старшина… сопе, хропе
Та понадувалась,
в рукописі Департамента поліції: понадувалось.
410, 14: поглядала, – в рукописі Департамента поліції: поглядало.
410, 10 зн.: він випучив баньки, – так почалось з Празького видання, а в рукописі Департамента поліції та у Львівському виданні 1867: вилупив.
410, 9 – 8:
і все затрусилось,
Що осталось,
– у Львівському виданні:
І всі затрусились,
Що остались.
410, 7: після гукає треба – : в рядку 6- му (після: дрібних) і в 4-му (після: сунеться) тож – ; так само і в 2-му знизу після: до москалів.
410, 1 зн.: тяжко застогнали, – в рукописі Департамента поліції: тілько застогнали.
411, 5: мій ведмедик, – в рукописі Департамента поліції: мій медведик.
411, 8: ведмежа натура, – в першій редакції: ведмедська, а в рукописі Департамента поліції: медвежа.
411, 10: я аж засміявся! – В Празькому Кобзарі: я як засміявся! Очевидно, що як краще, бо воно й сильніше за: аж засміявся…, і, ведмедик може б і не почув, як би автор голосно не зареготався…
411, 11: він і почув, та як гикне, а у Львівському Кобзарі: він і почув усе – та як зикне! В рукописі Департамента поліції: зикне. Але Празький варіант, (гикне) видимо, пізніший, – то треба вже його й брати.
411, 20 – брати мої милі, – в рукописі Департамента поліції та у Львівському виданні: брати любі, милі!
411, 21: я не своє росказував, – а у Львівському виданні: що не своє росказую; в рукописі Департамента поліції: що не своє росказав вам; але в Празькому Кобзарі (росказував) краще.
Дата у Львівському виданні стоїть: червень у Петербурзі 1844. Так і всі вважали, що дата 8.06. а тим часом вона 8.07.1844.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 69 – 79.