№ 9 1847 р. березень. – Відомості та пропозиції М. E. Писарєва щодо осіб, які згадуються в зв’язку з викриттям таємного товариства у м. Києві

Ганка [32] – есть известный поборник славянского движения в Богемии. Он живет в Праге. Он, кажется, профессор в тамошнем университете. Сколько могу припомнить, в недавнем времени награжден орденом св. Владимира 4-й степени по ходатайству министра народного просвещения.

Кулиш, недоучившись в Киевском университете и не получив степени ученой, занялся писанием разных малороссийских повестей и романов в народном духе. Был учителем уездного училища и учителем С.-Петербургской 5-й гимназии и, наконец, в конце прошедшего года проехал через Киев за границу, куда он послан министерством народного просвещения для изучения славянских наречий.

О Посяденке [33], Андрузском [34] и Тулубе [35] – ничего не знаю, но они, кажется, по письмам должны быть в Киеве.

Костомаров преподает в Киевском университете историю; он мог быть в соотношениях с Гулаком потому, что Гулак занимался переводами древних бумаг под его руководством.

О Белозерском [36] ничего не знаю.

Тарас Григорьевич есть тот самый художник Шевченко, стихи которого читал, как показывает Петров, Навроцкий.

О Миросевиче также ничего не знаю.

Кто таков елисаветградский корреспондент П. А[шанин] также не знаю.

В показании Петрова упоминается о Миркевиче [37]. Кажется, он есть товарищ мнений Гулака и его направления.

Казалось бы полезным тех лиц, кои оказываются в переписке с Гулаком, немедленно обыскать, и если что найдется подозрительное, то арестовать с доставлением их в С.-Петербург; бумаги же их во всяком случае должны быть сюда доставлены. О Кулише можно бы сделать такое же распоряжение, как и о Савиче; но им обоим было бы полезно снестись с министром внутренних дел, чтобы паспортов не продолжать и в местах их там пребывания, если возможно, иметь за ними надзор.

Следовало бы приказать арестовать в Полтаве Белозерского, которого письмо показывает значительное участие его в славянском направлении, и со всеми бумагами доставить в С.-Петербург. Кроме сего приказать обыскать Шевченку [38], если он находится в Черниговской губ., как показал Гулак. Узнать в Полтаве, какой офицер Образцового полка, выпущенный из пажей [39], был там в сентябре прошедшего года и, наконец, обыскать офицера Ашанина, находящегося в Елисаветграде.

Действительный статский советник Писарев

Помітка Л. В. Дубельта: Перепи[с]ку к Ал[ексею] Ф[едоровчу Орлову].

Ч. I, арк. 16 – 18. Оригінал.

Примітки

32. Ганка (Hanka) Вацлав (1791 – 1861) – видатний поет і діяч чеського національного відродження. Написав чеську, польську і російську граматики, перекладав українські пісні. Кирило-мефодіївці були обізнані з його творами (М. І. Гулак), листувалися з ним.

33. Посяда, Пасяда (Посяденко) Іван Якович (1823 – 1894) – педагог, громадський діяч.

34. Андрузький Георгій (Єгор) Львович (1827 – рік смерті невідомий) – поет.

35. Тулуб Олександр Данилович (1825 – 1875) – педагог. Народився у сім’ї дрібно-маєткового дворянина Золотоніського повіту Полтавської губернії. Закінчив 1-шу Київську гімназію, з 1843 р. учився на філософському факультеті Київського університету. В березні 1847 р. був заарештований у справі Кирило-Мефодіївського товариства, але через відсутність доказів уникнув покарання. У 1847 – 1848 pp. вчитель Чернігівської гімназії, з 1857 р. – 2-ї Київської гімназії, а також завідував редакцією неофіційної частини «Киевских губернских ведомостей», пізніше працював вчителем у Кам’янці-Подільському та Катеринославі (Держархів м. Києва. – Ф. 16, оп. 312, 1855 p., спр. 149. – Арк. 1 – 26; оп. 17, спр. 608, 609; оп. 30. спр. 41; оп. 282, спр. 211; Ф. 347, оп. 1, 1858 p., спр. 1123. – Арк. 1 – 2; Зайончковский П. А. Кирилло-Мефодиевское общество. – M. – 1959).

36. Білозерський Василь Михайлович (1825 – 1899) – один з ініціаторів створення Кирило-Мефодіївського товариства.

37. У тексті помилка, потрібно: «Маркович».

38. Проти прізвища Т. Г. Шевченка резолюція Л. В. Дубельта: Арестовать.

39. Бушен Микола Християнович – поручик, закінчив у 1839 р. Пажеський корпус. У вересні 1846 р. прикомандирований до Полтавського кадетського корпусу, але невдовзі повернувся у Петербург.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 1, с. 28 – 29.