№ 350 1846 р. – Вірші В. С. Александрова, присвячені Т. Г. Шевченку

До Т. Г. Шевченка

Брате – голубе Тарасе!

Щасливий ти в бога:

Бог дав тобі сльози й слово

Співай яко мога.

Щасливий ти, що умієш

Горе виливати;

Що умієш так прикладно

Співати – ридати.

Ще ти, брате, й тим щасливий,

Що живеш в чужині;

Що не бачать твої очі,

Як на Україні.

А я живу, брате, дома;

Чого б сумувати?!…

А як гляну кругом себе…

Біда, пане-брате!

Та ще й страшно заридати,

Бо дурня укажуть

Об тим, що є… (панське діло)

Біда, пане-брате!

А що було в старовину,

Нам того не знати;

Бо ми люди неписьменні

Біда пане-брате!

А гірш всього, що не вмію

Я так заспівати,

Як ти співаєш на здоров’я

Біда, пане-брате!

Якби вмів я!… І батечку!!!

Я гори б розбухав:

Усе співав, усе співав,

Нікого б не слухав…

Владимир Александров

Ч. III. арк. 176. Копія.

Ч. III. арк. 172. Копія.

Опубл.: Новицький М. Шевченко в процесі 1847 і його папери // Україна. – 1925. – Кн. 1-2. – С.77: Листи до Т. Г. Шевченка, 1840-1861 рр. – К., 1962, – С. 57.

Примітки

На арк. 176 зв. конверт з адресою: В Киев. Его высокоблагородию Николаю Ивановичу Костомарову, адъюнкт-профессору университета, квартирующему в Старом Киеве, близ церкви Андрея Первозванного, в доме чиновника Монькина.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 1, с. 291.