№ 25 [1847 р.]. – Лист П. О. Куліша до Кронбергера з проханням купити книжки

Покорнейше прошу на прилагаемые при сем 5 золотых полуимпериалов купить для меня книг: чешских, словацких и сербских по Вашему собственному выбору из вышедших с 1846 г. ученого содержания или по изящной словесности. Эти книги прошу адресовать в Киев, в канцелярию военного губернатора Николаю Аркадьевичу Ригельману [212] через г-на Зубрицкого [213] в Львове, который может поручить эту доставку купцу Гартенштейну. Книги же прошу доставить следующим лицам: Ганке в Праге – «История христианства в России до Владимира», Штуру в Пресбурге – «Описание московской Оружейной палаты», стихотворения Кольцова – Вуку Стефановичу, «Московский сборник» – Караджичу [214] в Вене.

Ч. V, арк. 572 [215]. Автограф.

Примітки

212. Текст від слів «Эти книги» до слова «Ригельману» підкреслено вертикальною лінією.

213. Зубрицький Денис Іванович (1777 – 1862) – історик Галичини. Народився в с. Батятичах на Львівщині. Автор ряду праць з історії західноукраїнських земель, зокрема «Нарису з історії руського народу в Галичині і церковної ієрархії в тому королівстві» (1837), «Історії древнього Галицько-Руського князівства» (чотири томи, 1852 – 1855).

214. Караджич Вук Степанович (1787 – 1864) – основоположник сучасної сербської літературної мови, фольклорист, етнограф, історик, письменник, критик, перекладач і громадський діяч. 1813 р. виїхав до Австрії, де видав першу збірку народних пісень (Відень, 1814) та ін. Особливо великий інтерес серед народів Югославії і всієї Європи викликало друге видання пісень Караджича, здійснене у Лейпцігу (чотири книги, 1840 – 1862). 1818 – 1819 pp. Караджич відвідав Росію. Був і на Україні, зокрема в Києві, де ще у XVIII ст. жило чимало сербів. В. Караджич підтримував зв’язки з О. Бодянським, П. Прейсом, І. Срезневським, М. Надєждіним, Д. Княжевичем.

215. На арк. 58 малюнок.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 40.