№ 284 1850 р. лютого 14. – Записка оренбурзького військового губернатора В. О. Перовського про умови перебування Т. Г. Шевченка на засланні
В 1847 г. Тарас Шевченко был арестован в Киеве, привезен в С.-Петербург и потом отправлен в Отдельный оренбургский корпус на службу рядовым за сочинение на малороссийском языке пасквильных стихов (как объяснено в бумаге, при коей Шевченко был препровожден в Оренбург). Причем, ему воспрещено писать и рисовать.
С тех пор рядовой Тарас Шевченко вел себя отлично хорошо, он два года сряду 1848 и 1849 участвовал и был весьма полезен в экспедиции, снаряженной для описания Аральского моря [624].
В прошлом году, по возвращении Шевченко из этой экспедиции, командир Отдельного оренбургского корпуса, удостоверившись в его отличном поведении, службе и образе мыслей, испрашивал ему дозволение рисовать, но на это представление последовал отказ; в этом положении дела г-н корпусной командир не может произвести Шевченко в унтер-офицеры; хотя он, Шевченко, служит с отличием уже несколько лет рядовым и не был приговорен в солдаты без выслуги.
Рядовому Шевченко около 40 лет от роду; он весьма слабого и ненадежного телосложения и в продолжение кампаний на Аральском море неоднократно подвергался скорбуту.
Ч. VI, арк. 97. Оригінал.
Опубл.: Т. Г. Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – С. 284 – 285.
Примітки
Датується за док. № 283.
624. Йдеться про наукову гідрографічну експедицію, очолювану капітан-лейтенантом О. І. Бутаковим, яка відома під назвою Аральської експедиції. З Оренбурга експедиція вирушила 11 травня 1848 р. і 5 жовтня 1848 р. зупинилася на зимівлю на о. Кос-Арал. У друге плавання експедиція вирушила 6 травня. Закінчилося воно в листопаді 1849 р. Т. Г. Шевченко до цієї експедиції був включений завдяки клопотанню штабного капітана К. І. Герна. Протягом осені і зими 1848 – 1849 pp. Шевченко намалював ряд акварелей: «Шевченко серед учасників експедиції на березі Аральського моря», «Шевченко на березі Аральського моря», «Шхуна біля форту Кос-Арал» та ін. На початку листопада Шевченко повернувся до Оренбурга для опрацювання матеріалів експедиції. Тут він зблизився з польськими революціонерами-засланцями.
Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 345 – 347.