№ 416 «Кого боїмося, того вже не любим…»

Г. Л. Андрузький

13. Кого боїмося, того вже не любим,

І його добротою вже якось ми нудим.

Йому й лишнє слово боїшся сказати,

Йому й за обіди треба дякувати,

За все про все маєш, зовсім не шануєш.

Він плаче – смієшся, сміється – глузуєш.

Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 450.