№ 419 «Доле моя, доле…»

Г. Л. Андрузький

16. Доле моя, доле,

Невзрачная, доле,

Чом ти не взлюбила

Мене погубила.

Що другі й богаті,

Другії й хороші,

А я несчастлива

Убога й немила.

Є в милого мила,

Та його не любить,

А я й полюбила,

Та любощ погубить.

Коли б горе йому розказати,

Може б було б легче

Мені сльози лляти.

Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 450.