Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

№ 385 «Ми п’ємо горілку…»

Г. Л. Андрузький

Ми п’ємо горілку,

Не гудіть нас, люди;

Без горілки в жисті

І щастя не буде.

Але бува сумно,

Буває година,

Що й старий заплакать,

Радий, мов дитина;

Як часом побачиш

Милі могили,

Зовсім не той станеш –

Без волі, без сили.

Так би усе й плакав,

Так би й розорвавсь,

Чого б в ту часину

Горілки цуравсь?

Не гудіть тих, люди,

Що горілку п’ють,

Може задля того,

Щоб лихо забуть.

Козак вип’є чарку,

Вип’є й другу,

А все ж таки любить

Вкраїну святу.

Не має горілки –

Не буде й шукати;

За милу ж Вкраїну

Рад душу отдати.

Тих гудіть ви, люди,

Що нас бідних гнуть,

Та ще й сіромахам

Плакать не дають.

Що як брати рідні

До себе нас звали,

Й кайдани, як нехристи

Нам понадівали.

Чорти б того батька,

Що їх догляда.

Він гладить, та шкуру

Нишчечком здира!

Ч. VIII, арк. 32 зв. – 33 Автограф.


Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 435.