№ 391 «Не питай, козаче…»

Г. Л. Андрузький

Не питай, козаче,

Чого вона плаче,

Бо дівоцькі слізки

Янгел забирає,

Бо дівоцьке горе

Сам господь благає!

Як їй не журитись,

Без дружити жити;

Коли ні з ким горе

Своє поділити!

Козак молоденький

З нею подружився,

Пішов на часочок

Та й забарився.

Козак молоденький

В могилі дрімає,

Над ним вітер віє,

Березку хитає;

Там хрест похилився,

Рожа червоніє,

Там дівчина плаче

Як вечір стемніє!

Ч. VIII, арк. 34 зв. Автограф.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 437 – 438.

Лист на сайт