№ 459 «Бідне серце, не журися…»

Г. Л. Андрузький

Бідне серце, не журися,

Дужче веселіш забийсь.

Хай вдалась тобі недоля,

Нехай слізки ллються.

Твоїй правді, твоїм слізкам

В небі спом’януться.

Коли господь моїй посланиці

Дає й їсти, й пити.

Чи вже ж таки він захоче

Тебе погубити?

Коли господь ллє дощами

І вітрами віє,

І на малую билиночку

Святим сонцем гріє,

Чи вже ж таки він забуде

Несмертельну душу?

Боже, тільки що на тебе

Й надіятись мушу.

Як до тебе пригорнуся,

Тобі помолюся.

Мине лихо неминуче.

Слізки переллються

І ангели сиротині

З неба усміхнуться.

Ч. VIII, арк. 53 зв. Автограф.

Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 465.