14.04.1854 р. До А. О. Козачковського

Христос воскресе! Друже мій єдиний!

Вчера только привезла почта из Гурьева твое письмо, написанное тобою 14 генваря. Видишь ли, в чем дело. Новопетровское укрепление в продолжение зимы не может получать денежной почты, а получает ее только в продолжение лета, то по этому обстоятельству и я получил твое сердечное послание только 13 апреля, т. е. с первою летнею почтою.

Спасибі тобі, друже мій єдиний, за твои десять рублей, чи, як ти пишеш, якогось хорошого общезнакомого нашого, і йому, і паче тобі спасибі, йому спасибі за гроші, а тобі спасибі за те, що послав ти мені їх. Тілько за те спасибі не скажу, чому ти не написав мені, хто се такий общезнакомый наш, такий пам'ятливий та щедрий? Троха лиш (я сам собі міркую), чи не ти се сам посилаєш мені, убогому, із своєї власної дірявої кишені. Я думаю, що так. Серце моє мені нашіптує, що так. Спасибі ж тобі ще раз, друже мій єдиний! Дай тобі Господи милосердий не класти білше своїх любих діток в домовину, а ростити їх на добро людям, а собі на тихую старечу радость. Поцілуй їх, малих, за мене і жартуючи скажи їм, що далеко десь старий, лисий, усатий салдат молиться Богу і молячися просить його, милосердого, щоб ви єсте великі росли і здорові були. А жінку твою (чом ти мені не напишеш, як її звати?) поцілуй за мене тричі. Та ще, чом ти мені не напишеш, чи великі виросли дерева, що посадив ти восени 1845 Божого року? Бо мені так і здається, що я, як пишу оцей лист до тебе або як просто тебе згадую, то так неначе дивлюся на тебе, як ти коло баркана рядочком восени дерева сажаєш.

Друже мій милостивий! Як получиш сіє нехитростное посланіє моє, то вибери хороший погодній день та повели запрягти у бричку коні, та возьми посади коло себе жіночку свою і діточок своїх невеличких, і поїдьте собі з Богом у Андруші, погуляйте собі гарненько у архієрейському гаї, та, гуляючи попід дубами та вербами, згадай той день, як колись перед вечером ми з тобою в Андрушах гуляли.

Дурень я, та ще й великий дурень! Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші, а вам там то, може, навіть остило дивиться і на сині Трахтемировські гори. Боже мій, Господи єдиний! Чи гляну я на ті гори коли-небудь хоч одним оком? Ні! ніколи я їх не побачу! А хоч і побачу, то, може, з того світа, або на сім світі присняться коли-небудь.

А! цур йому. Лучше його й не згадувать, а то як згадаю що-небудь про нашу бідную Україну, то сльози так і закапають із старих очей.

Давно ворушиться у мене в голові думка, щоб перевести на наш прекрасний український язик «Слово о полку Игоря». Так нема в мене подлинника, а перевода читать не втну. Так от що я думаю. У вашій семінарській бібліотеці певне єсть издание Шишкова або Максимовича «Слово о полку Игореви», перевод с текстом, то ти великої ради моєї любові попроси якого-небудь скорописца списать для мене один екземпляр з переводом текст сієї невеличкої, но премудрої книги, а я тобі за це… що ж я тобі зроблю, убогий? Подякую щирим серцем та й білш нічого. Вонми гласу моления моего, друже мій єдиний, пришли мені текст «Слова о полку Игоря», а то на твоїй душі буде гріх, як не буде воно, те «Слово», переведено на наш задушевний, прекрасний язик.

Недавно публиковано в газетах перевод «Слова о полку Игоря» Н. Гербеля и его же издание – перевод с текстом и з рисунками якимись, а продається З рублі серебром – а бодай він сказився і з своєю книжкою, і з рисунками, проче текста святого.

Для текста думав був виписать сію хитро надрюковану книгу, та як полічив свої гроші, то й рукою махнув, спасибі тобі, що ти мені оце поміг, а то… та цур йому й розказувать, аж нудно.

Оставайся здоров, друже мій милостивий, поцілуй за мене свою жінку і своїх невеличких діточок, згадуй інколи безталанного

Т. Шевченка.

Пиши до Бодянського О. М. і кланяйся йому од мене.

Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 142).

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 4. – С. 21 – 23) з пропуском слова «так» («Я думаю, що так») і помилкою в прочитанні: «девять рублей» (треба: «десять»).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 378 – 379.

Відповідь на невідомий лист А. О. Козачковського від 14 січня 1854 р.

Дай тобі Господи милосердий не класти більше своїх любих діток в домовину… – Див. лист до А. О. Козачковського від 30 червня 1853 р.

А жінку твою (чом ти мені не напишеш, як її звати?) поцілуй… – З дружиною А. Козачковського Марією Степанівною (1820 – 1905) Шевченко познайомився в червні 1859 р. у Переяславі.

…поїдьте собі з Богом у Андруші, погуляйте собі гарненько у архієрейському гаї… – Шевченко бував у Андрушах у серпні – жовтні 1845 р. і згадував цю прогулянку й околиці Переяслава в листі до А. О. Козачковського від 16 липня 1852 р. (див. примітку до цього листа). Архієрейським поет називав Чернечий гай у Андрушах, тому що в гаю на березі озера Станіслава стояла архієрейська садиба [Жур П. В. Дума про Огонь. – с. 121 – 122].

…а вам там то, може, навіть остило дивиться і на сині Трахтемировські гори… Чи гляну я на ті гори коли-небудь хоч одним оком? – Зі спогадами про історичні події, що відбувалися на Переяславщині, пов’язана поема «Сон» («Гори мої високії…»), у фіналі якої вилито пристрасне прагнення самого поета колись побачити ті гори:

Дай же, Боже, коли-небудь,

Хоч на старість, стати

На тих горах окрадених

У маленькій хаті.

Хоча серце замучене,

Поточене горем,

Принести і положити

На Дніпрових горах.

…издание Шишкова або Максимовича «Слово о полку Игореви…» – Йшлося про переклади Шишкова О. С. у вид.: Собрание образцовых русских сочинений и переводов в прозе. – СПб., 1824. – Ч. 6; Максимович М. О. Песнь о полку Игореве, сложенная в конце XII в. на древнем русском языке. – Киев, 1837. Переклади надіслані не були.

…перевод «Слова о полку Игоря» Н. Гербеля и его же издание… – Игорь, князь Северский, поэма. – СПб., 1854; 2-е изд. – 1855.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 78 – 79 (текст), с. 369 – 370 (примітки).