Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

1857 р. До Т. Г. Шевченка

Братові любому, друзяці щирому, співаці славному, вірному товаришеві незапам’ятної пригоди 1847 року Тарасові Григоровичу од брата і друга чолом і вірне слово!

Слава, честь а благодареніє Великому, Справедливому, Милосердому Богу, визволившему тебе, друже, з тяжкої неволі на світ Божий між нарід хрещений на надію всім кохаючим щире Україну і всі братерські слов’янські народи! Два тижні чекав я тебе щодня в Петербурзі, повернувшись з чужини; істинно, найкраща радість для мене була почути, що Бог тебе напослідок вертає з гіркої неволі.

Брати і приятелі наші в Петербурзі — Білозерський, Навроцький, Сераковський і другі казали, що мусив ти приїхати к 1 октябрю, одначе ти не явивсь, і я поїхав, а в Саратові узнав, що був єси у моєї матері, за що тобі велике спасибі. Швидше пиши та старайся, щоб тебе пропустили до Петербурга та пиши, пиши, пиши, тільки ж по-нашому пиши.

Час змінився, цар — дай Боже йому здоров’я і довгого царствования — не забороняє нам нашої мови; тепер процвіта рідне слово; багато охочих до його, тебе тільки не достає, голови нашого, милого, любого. Дай Боже тобі, перетерпівши велике горе, зняти з себе напослідок терновий вінець і в чесній, поважній старості доживати віку, веселячи і повчаючи на все добре кобзою твоєю голосною земляків твоїх та одбираючи після смерті вічную славу. Не забувай щире й вірне поважаючого і кохаючого тебе друга, брата і товарища

Миколу Костомарова.

Окт[ября] 28 1857.


Примітки

Подається за автографом: ІЛ. Ф. 92. № 108.

Вперше надруковано у виданні: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. — С. 105 — 106, з неточним прочитанням, пропусками й перестановками окремих слів, без дати.

Дата в автографі: «Окт[ября] 28, 1857».

Відповідь Шевченка — лист від 6 листопада 1857 р. з Нижнього Новгорода, нині не відомий (див. запис у щоденнику під цією датою).

незапам’ятної пригоди 1847 року… — Арешту, слідства і заслання багатьох кирило-мефодіївців, зокрема Шевченка, Костомарова, Куліша.

Два тижні чекав я тебе щодня в Петербурзі, повернувшись з чужини… — Звільнений за коронаційним маніфестом Олександра II влітку 1856 р., Костомаров у травні 1857 р. приїхав до Петербурга, щоб закінчити й влаштувати до друку свою розвідку «Очерк торговли Московского государства в XVI и XVII столетиях» (опублікована в журн. «Современник» у 1857 та 1858 рр.), й невдовзі вирушив на лікування захворювання очей і разом із тим у наукову й туристську подорож за кордон — у Швецію, Німеччину, Швейцарію, Італію, Австрію, Чехію.

У жовтні через Петербург повернувся до Саратова, де чекала на нього мати.

«От матушки я узнал, что в мое отсутствие проезжал через Саратов и заезжал ко мне освобожденный из ссылки Шевченко. Спустя немного времени до меня дошла весть, что его не пустили в Петербург, а велели ему оставаться в Нижнем Новгороде» (Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография. — К., 1989. — С. 516).

Одержавши цього листа, Шевченко не без прикрості занотував у щоденнику 5 листопада 1857 р.:

«Сегодня окончательно проводил Варенцова в Петербург и сегодня же через него получил письмо от Костомарова из Саратова. Ученый чудак пишет, что напрасно прождал меня две недели в Петербурге и не хотел сделать ста верст кругу, чтобы посетить меня в Нижнем. А сколько бы радости привез своим внезапным появлением. Ничего не пишет мне о своих глазах и вообще о своем здоровье».

Білозерський — В. М. Білозерський.

Навроцький Олександр Олександрович (1823 — 1892) — поет, кирило-мефодієвець, двоюрідний брат М. І. Гулака; на час арешту 1847 р. закінчив Київський університет. Після піврічного ув’язнення у Вятці відбув заслання в Єлабузі. Наприкінці 1850-х років жив у Петербурзі.

Подається за виданням: Листи до Тараса Шевченка. – Київ: Наукова думка, 1993 р., с. 89.