№ 264 1847 р. травня, не раніше 30. – Запис ІІІ відділення про оголошення вироку Т. Г. Шевченкові

Бывший художник Шевченко, при объявлении ему высочайшего решения об определении его рядовым в Отдельный оренбургский корпус, принял это объявление с величайшею покорностию, выражал глубочайшую благодарность императору за дарование ему права выслуги, и с искреннейшим раскаянием, сквозь слезы говорил, что он сам чувствует, сколь низки и преступны были его занятия [606].

По его словам, он не получил никакого воспитания и образования до самого того времени, когда был освобожден из крепостного состояния, а потом вдруг попал в круг студентов и других молодых людей, которые совратили его с прямой дороги. Он обещается употребить все старания вполне исправиться и заслужить оказанное к нему снисхождение.

Мая 1847 г.

Ч. VI, арк. 71. Копія.

Опубл.: Былое. – 1906. – № 8. – С. 12; Новицький М. Вказ. праця – С. 96.

Примітки

606. Твердження про те, що Т. Г. Шевченко виявляв каяття під час оголошення вироку спростовується всією його творчістю. Поет і не думав каятися. Більше того, він писав вірші в казематі III відділення. Ці вірші свідчать про непохитність поета-революціонера. Адже в жодному рядку немає й тіні каяття. Поет висловлював тільки жаль, що до арешту так мало зробив.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 332 – 333.