№ 409 «Піду собі до бережку…»

Г. Л. Андрузький

6 [691]. Піду собі до бережку

Та гляну на річеньку:

Вода ясна – щаслив милий,

А мутна – нещасливий.

Сплету віночок, опущу його

По річеньці до милого,

Мій миленький подивиться,

Тихесенько зажуриться.

Зав’янь, вінку, на річеньці,

Бо в’яну я без милого.

Цвіти, вінку, у милого –

Зрадіюсь, як всміхнеться.

Примітки

691. Початок у слідчій справі відсутній.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 448.