№ 425 «Старесенький дідусеньку…»

Г. Л. Андрузький

22. Старесенький дідусеньку,

Чого зажурився

Та сідою головою

На руку схилився?

– «Ви ще дітки молодії,

Вам ще любо жити,

Не питайтесь мого горя,

Вам не зрозуміти!

Молодая березонька

Росте зеленіє

І дивується, що старая

Березка хиліє!

Що мені вже надоїло,

Вас то потішає,

Я живу тим, що минуло,

Ви ж тим, що минає!

Веселітеся, кохайтеся,

Поки серце б’ється!

Буде время то й вам, дітки,

Лихо усміхнеться!

Пізнаєте журбу мою,

Не схочете жити

І вас тоді старесеньких

Запитають діти!»

Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 452.