Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

№ 435 «Ляшеньку, ляше….»

Г. Л. Андрузький

Ляшеньку, ляше, й тобі довелося слободи шукати.

Не дай тобі, боже, не дай і половину та тіє пізнати,

Що діди пізнали, ляше, під тобою,

Що й ми, сіромахи, знаєм під Москвою.

І за слободу діди наші храбрі голови складали,

Аж од Варшави за сам Дніпр широкий степом полягали.

Аж од Варшави за сам Дніпр широкий

Марними рядами могили високі.

Кого колесують, кого четвертують, на коли сажають,

Церкви під жидами, діти нехрещені, живуть, виростають.

Нікому вінчати, нікому ховати,

Під ксьондзів впрягають молодиць, дівчат.

Ой, по-братськи бідну Україну царі руйнували,

По всій Московщині, скрізь по всьому світу козаки згинали,

Що кістьми своїми Пітер заложили,

Та й шлях до Тіфлісу їми уложили.

Козацькії кістки в далекій Сибірі вітер розвіває,

Скрізь на німецькій і в землі паризькій козацтво дрімає.

Куди ти не підеш, не глянеш, мій милий,

Або наша слава, або і могили.

Батіночку, неню, благословіть сина Вкраїну єднати,

Чи приведеш, боже, мене ще раз в житті до рідної хати?

Серце, не журися, хай буде, що буде!

Лицаря Вкраїна повік не забуде.

Обіймемось, ляше, І ти нещасливий, не вмів панувати

Так зумій слободу, зумій свою Польшу з’єднати.

Ой, лучче б нам вмерти, лучше б не родитись,

Ніж, як край наш гине, спокійно дивитись!

Де дідівська шабля, де конь вороненький?

Виїжджай, козаче, орле молоденький,

Згадай Наливайка, згадай про Богдана,

Рятуй край нещасливий,

Хай пісні слободи ще раз заспівають наші чорнобриві.

Г. Андрузский

Ч. VIII, арк. 48. Автограф


Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 455 – 456.