Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

№ 438 «Не ховайте мене в зелененькім садку…»

Г. Л. Андрузький

Не ховайте мене в зелененькім садку,

Не для мертвих садок зеленіє.

Не ховайте мене у степу, де вітри –

У труну вітерок не повіє.

Ой не чути з труни соловеєчка,

Як веселая хвилька журчить.

Поховайте ж мене біля церковки.

Мертвим з господом жить.

Або там положіть, де людської ноги

Споконвіку іще не бувало,

Де б цвіточки – руки, а травиця – коси,

А дерев’я б сокири не знало.

Не побачу я там, як цар зло почина,

І як люди ж та гублять людей:

Багач бідного гне, обіжають удов

І в сиротство вгоняють дітей.

Там мене положіть, може старець святий

Схоче в тій стороні в’єдинитись,

На могилу мою набреде і почне

За усопшого душу молитись.

Ой, почує душу ту молитву святу,

І слізьми перед богом заллється,

Стане легше мені у могилі сирій

І надією серце заб’ється.

Ч. VIII, арк. 48. Автограф.

Опубл.: Збірник праць п’ятої наукової шевченківської конференції. – К., 1957. – С.154.


Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 457 – 458.