Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

№ 480 «Візьми ж, моя дитиночко, хусточку…»

Г. Л. Андрузький

Візьми ж, моя дитиночко, хусточку

Та з пригоршню землі зав’яжи,

Та зарий, посій на пісочку білому

І так скажи:

«Оттоді, тоді козак усміхнеться,

Як та землиця розростеться.

Оттоді свята Україна встане,

Як та земля травицею стане».

Так лях казав ляшенятам.

Москаль казав москалятам,

А козаки те почули,

Понурились небожата.

Диво на весь світ велике

В ту пору вчинилось,

Із землиці на пісочку

Зіллячко вродилось.

А на ньому цвіточечки

На світ поглядають,

І росочки, мов блісточки,

Від сонечка сіяють.

Те зіллячко – щира правда,

Вкраїна не згине,

Бо народу покірного

Святий біг не кине.

Живи ж, моя Україно,

Живи, моя мати,

Ще достане у нас сили

Волю звоювати.

Чи бачиш ти, як палає

Край неба святого…

То день святий виглядає,

Не журись, небого.

Ч. VIII, арк. 59 зв. – 60. Автограф.


Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 480.