Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

№ 450 «У дівчини-сиротини…»

Г. Л. Андрузький

У дівчини-сиротини

Та милий питає:

Скажи мені, дівчинонька,

А хто тебе знає?

Не то пак, що знає,

А хто тебе любить,

До серденька пригортає,

Під лихо голубить?

Дівчинонька на милого

Смутно подивилась,

Головою покачала,

Головка схилилась.

Із очицьок слізки

Стали виступати:

Що ти, мені, мій миленький,

І батько, і мати.

Оглянуся, нема моїх,

Та й слізьми заллюся.

Утрусь нишком, веселою

На людей дивлюсь.

А як коли схочу

Лихом поділитись,

Піду собі на могили

Та стану молитись.

Помолюся, так весело

Серденько заб’ється,

Нібито моя мати з неба

До мене сміється.

І віриться, що вернеться,

Що було загуло,

І ти, кого моє серце

Поблагословило.

Ч. VIII, арк. 52. Автограф.


Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 462.