7 серпня

Тарас Шевченко

От тобі й Астрахань! От тобі й портове місто! Жодного трактиру, де можна було б хоч як-небудь пообідати, а про помешкання в готелі нема що й казати. Зайшов сьогодні до одного з так званих готелів на Косі Герап (на астраханському «Золотому Розі»), загадав чого-небудь з’їсти, і замурзаний, верткий прислужник відповів мені, що все, що замовите, все є, крім чаю. А в дійсності виявилось, що нічого нема, крім чаю, – навіть звичайної юшки. Це в Астрахані, – в місті, що половину величезного Російського царства годує осетриною! І коли б не приїхав сюди у службових справах за два місяці передо мною плац-ад’ютант Новопетровського форту Бурцев, то мені довелося б ночувати коли не на вулиці, то в калмицькій кибитці. Вони тут не чистіші за брудні хатки, але гостинніші. Спасибі Бурцеву, він дав мені притулок і нагодував у цьому негостинному улусі.