8. Тополя

Василь Доманицький

Тополя

Вперше появилася в Кобзарі 1840 (71 – 82), вдруге – в Чигиринському Кобзарі (15 – 25). Шевченко в своєму примірнику, що був в цензурі, поробив чимало змін, на які варто звернути увагу та на які, на жаль, не звернули уваги під час видання Кобзаря р. 1860.

Стор. 146, 10: на-що зеленіє? Шевченко поправив марне: (Шевченко уживає в цьому слові на кінці є, а не о).

Стор. 146, 9 зн.: постривайте, все роскажу, – Шевченко уживає тільки: стривайте. Після: «постривайте» – в Чигиринському Кобзарі стоїть не (,), а – .

Стор. 147, 13: після слів «кого любить» в Чигиринському Кобзарі (:), а не (.).

Стор. 147, 7: виспівує – в Чигиринському Кобзарі стоїть: співа собі, але III. поправив там на виспівує. Цю поправку стрічаємо і в Кобзарі 1860.

Стор. 148, 8 – 9: в Чигиринському Кобзарі (і Кобзарі 1860):

Воно чуло недоленьку,

А сказать не вміло, –

Шевченко поправив: Чуло серце… Сказати…

Стор. 148, 16 зн.:… як сирота (так і в Кобзарі 1860), – поправлено Шевченком на: сиротою.

Стор. 148, 15 зн. після світом нудить в Чигиринському Кобзарі (:), а не (.).

Стор. 148, 14 зн.: без милого… З приводу цього слова зауважу лишень, як цікаву подробицю, що Шевченко скрізь, де тілько стояло в Чигиринському Кобзарі: мылого – посправляв чомусь на милого [=мілого].

Стор. 148, 8 зн.: минув другий, – в Чигиринському Кобзарі не [,], а – .

Стор. 148, 5 зн.: ніхто не питає. Шевченко поправив: мати не питає:, і знак [:], не [.].

Стор. 148, 3 зн.: мати не спитала – Шевченко поправив: стара не спитала.

Стор. 148, 2 зн.: за старого… – Шевченко поправив: за сивого.

Стор. 148, 1 зн.: нищечком – Шевченко поправив: тихенько.

Стор. 149, 10: А дружки поплачуть (:) (такі в Кобзарі 1860). Уже М. Кр-ський здогадувався, що треба б: заплачуть. І справді, Шевченко виправив поплачуть на заплачуть, – так як це стоїть і в Кобзарі Кожанчикова 1867 р., тільки після «поплачуть» в Чигиринському Кобзарі знак – .

Стор. 149, 11: легше мені – Шевченко поправив на: легше, мамо.

Стор. 149, 12: ніж його побачить (так. і в Кобзарі 1860). В Чигиринському Кобзарі стоїть: як його, – Шевченко поправив на: ніж його, а в Кожанчикова звідкілясь уже: а ніж його бачить.

Стор. 149, 15: все бачила (так і Кобзарь 1860 та Кожанчикова), – Шевченко поправив: дивилася.

Стор. 149, 16 і 15 зн.:

На сім світі

Без милого жити

(так і в Кобзарі 1860 та 1867), – Шевченко поправив на:

Одинокій

На сім світі жити.

Стор. 149, 5 і 4 зн.:

Скажи, коли знаєш!

Бо видає мене мати

(так і по інших Кобзарях), – Шевченко поправив:

Бо ти знаєш!

Хоче дати мене мати…

Безперечно, цей варіант найкращий, – його й треба приймати, через це й не важно розв’язувати питання про те, чи видає (як по всіх виданнях, крім Київських), чи віддає (як радить д. М. Кр-ський, та як стоїть, мабуть випадково, в Київському виданні р. 1899).

Стор. 150, 13: після минулося не (,), а – , як це і в Чигиринському Кобзарі і в К. р. 1860 та Кожанчикова

Стор. 151, 14: спасибіг, – у Шевченка ніколи не стрічав я г на кінці, а тільки спасибі.

Стор. 151, 18 зн.: пішла, вмилась (так і скрізь), – Шевченко поправив прийшла…

Стор. 151, 17 – 15:

Мов не своя стала:

Вдруге, втретє, та мов сонна,

В степу заспівала:

(так по всіх Кобзарях). В Чигиринському Кобзарі другий рядок читається так: Побігла та й стала, – Шевченко зразу був поправив його на: зареготалась, а тоді ще раз на: тихо усміхнулась. І зрештою увесь цей уступ, з дальшими додатками, виглядає у нього так:

Прийшла, вмилась, напилася,

Тихо усміхнулась:

Вдруге, втретє напилася

І не зоглянулась.

Полетіла, мов на крилах,

Серед степу пала –

Пала, стала, заплакала

І… і заспівала:

а далі, так як і в Кобзарях: «Плавай, плавай, лебедонько»!

Стор. 151, 10 зн.: тонка та висока – Шевченко поправив на: гнучка та висока.

Стор. 151, 3 зн. – в Чигиринському Кобзарі було: чи діждуся, але III. поправив: чи діжду я, – і в такій формі бачимо по всіх Кобзарях.

Стор. 151, 1 зн.: по полю гуляє, – Шевченко поправив: співає, гуляє.

Стор. 152, 7: Сама хоче мене мати… В Чигиринському Кобзарі стоїть: мене мати сама хоче, але в Кобзарі 1860 поправлено так, як в виданні Ю. Романчука.

Стор. 152, 14, – в Чигиринському Кобзарі дальші рядки відділено.

Стор. 152, 12 – 8 зн. значно переіначено; замість:

Таку пісню чорнобрива

В степу заспівала.

Зіллє дива наробило –

Тополею стала, –

Шевченко поправив на:

От так тая чорнобрива

Плакала, співала

І на диво – серед поля

Тополею стала,

а дальших 4 рядки: «Не вернулася додому» викреслив зовсім, і зразу по тому кінець: «По діброві вітер виє»… Така редакція мені здається значно кращою, і цю редакцію я й радив би приймати для «Кобзаря».

Рік написання – 1839. Автографа немає.

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 16 – 19.