Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

20.08.1859 р. До В. Г. Шевченка

20 серпня 1859 р. Прилуки 20 августа. Прилуки.

14 августа вирвався я з того святого Києва і простую тепер не оглядаючись до Петербурга. А проїзжаючи Пирятинський повіт, я прочув, що в Кочубеєвих добрах не було добра та й не буде. Отой Ракович, що писав до тебе, посадив у Згурівці свого приятеля, якогось п'яницю і здирцю Браньковича. Тепер він тільки що приймається управлять. Цур йому, тому Кочубеєві! Ладнай з отим жидом, що ти казав мені, лучче буде. Чи ти зробив що з Вольським? Як ні, то зроби як умієш і як тобі Бог поможе, бо мені і вдень і вночі сниться ота благодать над Дніпром, що ми з тобою оглядали.

Не здивуй, що я так мало пишу тобі. Ніколи. Сьогодня рушаю в Конотоп. Напиши мені в Петербург по тому адресу, що єсть у тебе. А тим часом цілую тебе, сестру і ваших діточок. Оставайся здоров.

Щирий брат твій Т. Шевченко


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 77, № 124, с. 158).

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 6. – С. 5).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 430 – 431.

14 августа вирвався я з того святого Києва… – Виконуючий обов’язки київського цивільного губернатора П. Д. Селецький дав розпорядження старшому київському поліцмейстеру повідомити Шевченка про те, що йому дозволено виїхати до Петербурга 12 серпня 1859 р. У рапорті поліцмейстера від 15 серпня 1859 р. зазначено, що Шевченко виїхав з Києва 13 серпня 1859 р. [Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – с. 338 – 339].

простую тепер не оглядаючись до Петербурга. – Покидаючи Україну, Шевченко відвідав по дорозі дорогі йому місця й зустрівся з давніми друзями. З Києва поштовим трактом на перекладних він через Бровари та Бориспіль поїхав до Переяслава, звідти через Яготин, Пирятин, Прилуки заїхав до Качанівки, зупинився на хуторі Лазаревських у Гирівці, через Кролевець, Глухів, Севськ, Кроми, Орел прибув до Москви. До Петербурга він повернувся 7 вересня 1859 р.

проїзжаючи Пирятинський повіт… – У Пирятині Шевченко, можливо, знову зустрічався зі своїм знайомим, українським літератором Таволгою-Мокрицьким Петром Миколайовичем (1818 – ?), в якого гостював 10 червня 1859 р., на початку своєї подорожі в Україну. Близький друг О. В. Марковича та Марка Вовчка, в листі до неї від 25 червня 1861 р. П. М. Таволга-Мокрицький засвідчив, що під час зустрічі з Шевченком у Пирятині

«тільки й розмови було у нас, що про Вас – наша радість! Співав мені Ваших пісень, да: “Ні, каже, – далеко куцому до зайця” – не заспіває б то так» [Листи до Марка Вовчка. – Т. 1. – с. 129].

в Кочубеєвих добрах не було добра та й не буде. – Йдеться про багатого полтавського поміщика Кочубея Петра Аркадійовича (1825 – 1893), вченого-мінералога й хіміка, з яким Шевченко зустрічався в Петербурзі й на його замовлення виконав кілька малярських творів. Дізнавшись про порядки в маєтках П. А. Кочубея, Шевченко відраджував В. Г. Шевченка від наміру влаштуватись управителем одного з них.

Отой Ракович, що писав до тебе… – Раковичі – українські поміщики, родичі Тарновських. Про кого з них ідеться, не відомо.

Згурівка – село Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер – селище міського типу Яготинського району Київської області), маєток П. А. Кочубея.

Чи ти зробив що з Вольським? – Управитель Межиріцького маєтку поміщика Н. П. Парчевського Вольський Вітольд-Мартин-Казимир-Фелікс (1817 – 1885). Походив із сім’ї збіднілих дворян – вихідців із Білорусії. Прихильно ставився до Шевченка й допомагав йому придбати земельну ділянку поблизу с. Пекарів. Згодом його брат Вацлав разом із синами Генріхом та Михайлом брали участь у польському повстанні 1863 р. [Див.: Жур П. Третя зустріч. – С. 121].

Сьогодня рушаю в Конотоп. – У Прилуках, де написано листа від 20 серпня 1859 р., Шевченко був, очевидно, лише проїздом. Того ж дня він відвідав Качанівку й увечері 21 серпня прибув до Гирівки.

Напиши мені в Петербург по тому адресу, що єсть у тебе. – Тобто на адресу М. М. Лазаревського: будинок О. С. Уварова на Великій Морській вулиці. Як встановлено П. В. Журом, фасад цього будинку виходив на Велику Морську вулицю, 50 (нині № 48), а флігель, де й була квартира М. М. Лазаревського, – на набережну Мойки, 88 (нині № 93). Див.: Жур П. Шевченківський Петербург. – К., 1972. – с. 121.

цілую тебе, сестру і ваших діточок. – Шевченко має на увазі дружину В. Г. Шевченка Олександру Антонівну (дівоче прізвище – Кротова) та їхніх дітей Каленика, Андрія, Йосипа, Прісю.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 185 (текст), с. 473 – 474 (примітки).