Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

25.03.1859 р. До М. В. Максимович

25 березня 1859 р. С.-Петербург 25 марта 1859.

Сьогодня був я у Александры Михайловны. Вона мені показувала ваше последнее письмо до неї. Спасибі вам, моє серденько, що ви мене згадуєте і не забуваєте моєї просьби. Спасибі вам ще раз і ще раз. Як Бог поможе мені до мая місяця кончить мої діла з цензурою, то насиплю повну кишеню грошей та й чкурну через Москву прямо на Михайлову гору. Добре, дуже б добре було, якби-то воно так сталося, як гадається. Та вже нехай як буде, так і буде, а я хоч без грошей придибаю-таки до вас сим літом, та як Бог та ви поможете, то, може, й одружуся. Якби-то так сталося, дуже добре було б. Аж страх обісіло вже мені бурлакувати. На сей раз посилаю вам свій портрет, тілько ви його не показуйте моїй молодій, а то злякається. Оставайтеся здорові, нехай вам Бог помага на все добре. Згадуйте інколи искреннего вашого Т. Шевченка.

Передайте моїй будущій молодій княгині оцю невеличку і не весільну пісеньку:

Якби мені черевики,

То пішла б я на музики…

Горенько моє!

Черевиків немає,

А музика грає, грає,

Жалю завдає!

Ой піду я боса полем,

Пошукаю свою долю:

Доленько моя!

Глянь на мене, чорнобриву,

Моя доле неправдива,

Безталанна я!

Дівчаточка на музиках

У червоних черевиках –

Я світом нужу…

Без розкоші, без любові

Зношу свої чорні брови –

У наймах зношу!..

От вам і друга невеличка:

Якби мені, мамо, намисто,

То пішла б я завтра на місто;

А на місті, мамо, на місті

Грає, мамо, музика троїста,

А дівчата з парубками

Лицяються… Мамо! Мамо!

Безталанна я!

Ой піду я Богу помолюся,

Та піду я у найми наймуся,

Та куплю я, мамо, черевики,

Та найму я троїсті музики:

Нехай люди не здивують,

Як я, мамо, потанцюю…

Доленько моя!

Не дай мені вік дівувати,

Коси мої плести, заплітати,

Бровенята дома зносити,

В самотині віку дожити.

А поки я заробляю,

Чорні брови полиняють.

Безталанна я!

Поздоровляю вас з святим Великоднем!

Фотограф збрехав, не приніс мені портрета. Нехай до другого разу. А на сей раз скажіте їй, що я лисий і сивоусий, то вона, сердешна, і так злякається.

Як буде ласка написать до мене, то напишіть усе гарненько і дрібненько, та й адресуйте в С.-Петербург, в Академию художеств, такому-то, цебто мені.


Примітки

Подається за виданням: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – С. 167 – 168, де опубліковано за автографом, що належав Науковому товариству ім. Т. Шевченка у Львові, нині не відомим.

Вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1885. – № 2. – с. 336 – 337).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 430.

Сьогодня був я у Александры Михайловны. – З О. М. Куліш Шевченко познайомився 1847 р. на хуторі Мотронівка Чернігівської губернії (тепер у складі с. Оленівки Борзнянського району Чернігівської області), будучи боярином на її весіллі з П. О. Кулішем. Про відвідини її Шевченком (після повернення подружжя Кулішів із закордонної подорожі та поїздки в Україну влітку 1858 р.) є згадка в спогадах М. М. Білозерського:

«24 января он повидался с А. М. Кулиш, у которой ровно двенадцать лет тому назад был в “боярах”: восторг был большой; Шевченко заплакал при свидании. Затем пел, но мало. От “золота” (жена М. А. М[аксимович]а) был в восторге: “Коли б така у мене була жінка – повінчався б да й умер”» [Белозерский Н. Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц // Киевская старина. – 1882. – № 10. – С. 73 – 74].

не забуваєте моєї просьби. – Шевченко просив М. В. Максимович допомогти йому одружитися.

до мая місяця кончить мої діла з цензурою… – Клопотатися про дозвіл надрукувати свої твори Шевченко почав одразу після повернення до Петербурга, звертався в цій справі до III відділу й до цензурних органів. 23 грудня 1858 р. він подав до Петербурзького цензурного комітету твори, видані до заслання, однак розгляд їх тривав майже рік, і лише 28 листопада 1859 р. було дозволено знову їх надрукувати з багатьма вилученнями [Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – с. 303, 346].

чкурну через Москву прямо на Михайлову гору. – Шевченко виїхав з Петербурга в Україну 25 травня 1859 р., до с. Прохорівки приїхав 13 червня 1959 р. й прожив там понад тиждень, намалювавши портрети М. О. та М. В. Максимовичів.

«Якби мені черевики…» – Вірш написаний на засланні у другій половині 1848 р. Вперше надрукований у журналі «Народное чтение» [1859. – № 5. – С. 168]. Автограф, надісланий М. В. Максимович, не мав відмін від тексту першодруку. Нині він не відомий.

«Якби мені, мамо, намисто…» – Вірш написаний на засланні у другій половині 1848 р. Вперше надрукований у журналі «Основа» [1861. – № 7. – С. 2]. Автограф, надісланий М. В. Максимович, тотожний текстові в «Більшій книжці» й мав незначні різночитання з першодруком. Нині він не відомий.

Поздоровляю вас з святим Великоднем! – Великдень 1859 р. припадав на 12 квітня.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 180 – 181 (текст), с. 466 – 467 (примітки).