№ 13 1847 р. не пізніше березня. – Пам’ятні записи П. О. Куліша

В Погодина [69] в лавке в 1846 при проезде через Москву оставалось «М. Чарнышенка» – 29 экземпляров, «Летописи Самовидца» [71] – 20 и «Кармалюка» [72] – кн. 60.

Доставлено мне из Киевской типографии в Петербург в 1846 г. 234 полных экземпляра «Михайла Чарнышенка», сверх того второго тома – 38, третьего тома – 45 и, кроме того, по неровному числу экземпляров разных листов; больше всего 7-го листа I тома, именно 72 экземпляра.

Перед отъездом моим в Петербург в типографии оставалось 276 экземпляров, по показанию начальника типографии. Но как он сверх 234 экземпляров полных доставил мне в Петербург 72 экземпляра 7-го листа, то у него, значит, оставалось не 276, а 306 экземпляров. Итак, за ним 30 экземпляров.

Все доставленные в Петербург экземпляры присланы без обертки и в листах. За бумагу для обертки на 160 экземпляров заплачено мною 2,50 коп. серебром. За напечатание оберток 4 руб. серебром. За брошюровку всех, какие можно было сшить, книжек 10 руб. 90 коп. серебром.

Итого 17,40 коп. серебром.

В первых числах мая 1846 дано П. П. Максимовичу для передачи на комиссию по 20 экземпляров «Чернышенка» и «Украины». В октябре 1846 доставлено ему от переплетчика 110 экземпляров «Чарнышенка». Полных экземпляров «Чарнышенка» без обертки оставлено в кладовой Петра Александровича [74], кажется, 63 экземпляра.

В первых числах мая 1846 доставлено Ишимовой 22 экземпляра «М. Чарнышенка» для передачи на комиссию.

В Киеве в сундуке 61 экземпляр «Чарнышенка» в синей обертке.

В 1847 оставлены в Петербурге:

1) У Ольги Петровны [75] : Евангелие и готовальня (у нея же ящик для перчаток, выигранный в лотерею без меня).

2) У Сердюкова [76] часть книг, а какие именно, о том записка вложена в зеленую книгу. А книга в моем портфеле у Петра Александровича.

3) У Визерских комод, и в нем весь «Современник», «Москвитянин» – 100 экземпляров, карманные книжки и 28 экземпляров «Украины».

В 1847 оставлено в Борзне у Николая Даниловича Белозерского несколько пакетов с бумагами.

В пакете под № 1 находится экземпляр «Михайла Чарнышенка» на писчей бумаге.

Под № 2 – письма, полученные до переезда в Петербург, и те, что получены в Малороссии при проезде за границу.

Под № 3. Автограф «Literatury i krytyki» [80], брульон [81] Померших душ, Записка Репнина о казаках [82].

Под № 4. Извлечение из реляции 1790, марта 26 о допросе участников бунта [83], брульон «Орисі» [84] и разные выписки.

Под № 5. Автограф «Koliszczyzny i stepów» [85], «Вопль жидов во время войн Хмельницкого». Часть писем, полученных в Малороссии в 1847.

№ 6. Разные бумаги второстепенной важности. Сам он запечатает. Там же извлечения из писем к Є. И. Красковской, разные выписки исторические и прочее.

Ч. V, арк. 34. 35 Автограф.

Примітки

69. Погодін Михайло Петрович (1800 – 1875) – російський історик, письменник, журналіст, публіцист. 1821 р. закінчив Московський університет, де з 1826 р. завідував кафедрою загальної історії, а в 1835 – 1844 pp. – російської історії. З 1841 р. – академік Російської Академії наук. Видавав журнали «Московский наблюдатель» (1827 – 1830) і «Москвитянин» (1841 – 1856), мав книгарню.

71. Літопис Самовидця найповніший український козацько-старшинський літопис. Висвітлює історію України 1648 – 1702 pp. Автором Літопису Самовидця вважається генеральний підскарбій Роман Ракушка-Романовський. Літопис Самовидця – цінна пам’ятка української літератури, зразок української літературної мови XVII ст.

У даному випадку йдеться про публікацію літопису з передмовою П. Куліша («Летопись Самовидца о войнах Богдана Хмельницького и о междоусобиях, бывших в Малороссии по его смерти». – Чтения в имп. Обществе истории и древностей российских при Московском университете, 1846, № 1).

72. Напевно йдеться про запис народних пісень про Устима Кармалюка.

74. Петро Олександрович – напевно П. О. Плетньов.

75. Ольга Петрівна – напевно Ольга Петрівна Плетньова, дочка Петра Олександровича Плетньова.

76. Сердюков Петро Якович (роки народження і смерті невідомі) – причетний до справи Кирило-Мефодіївського товариства. Народився у Глухівському повіті Чернігівської губернії. Пізніше навчався в Київському університеті, а потім був вільним слухачем Московського і Петербурзького університетів.

80. «Literatury і krytyki» – «Літератури і критики».

81. Брульон (польськ.) – зшиток для чорнових записів, чернетка.

82. «Записка Репнина о казаках» – йдеться про статут управління малоросійськими козаками, складений військовим губернатором М. Г. Репніним, який був затверджений 17 січня 1834 р. Репнін-Волконський Микола Григорович (1778 – 1845) – князь, брат декабриста С. Г. Волконського. На клопотання Котляревського він сприяв викупу з кріпацтва М. С. Щепкіна. Останні роки (з 1842 р.) жив у Яготині на Полтавщині. У родині Репніних часто бував Т. Г. Шевченко і багато чув тут про діяльність декабристів.

83. Див. ч. V, арк. 153 – 181.

84. «Орися» – романтичний твір, написаний П. О. Кулішем під впливом шостої пісні поеми «Одіссея». Автор використав окремі прийоми композиції античного твору, але за змістом, національним колоритом – це оригінальний твір, сповнений казкової таємничості і пригод. Написав «Орисю» Куліш 1844 p., гостюючи у свого приятеля Свідзінського в Ходорові на Київщині, а надрукував уперше тільки 1857 р. в «Записках о Южной Руси», т. 2.

85. «Koliszczyzna i stepy» – «Коліївщина і степи» – повість польського письменника М. Грабовського, яку він написав 1838 р. Другим виданням ця повість вийшла в 1860 р. під назвою «Opowiadania kurennego» («Розповідь курінного»).

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 26 – 27.