Забіла Віктор Миколайович

Забіла Віктор Миколайович (1808 – 20.11 (2.12) 1869) – український поет-романтик.

Віктор Забіла належав до славного в історії Гетьманщини старшинського роду. Конкретна дата його народження не встановлена, орієнтовно – 1808 р. Місце народження – Борзна.

В. Забіла учився в 1820 – 1822 рр. в Московській гімназії, в 1822 – 1825 рр. – в Ніжинській гімназії. В 1825 – 1834 роках служив у війську (в гусарах), вийшов у відставку з чином поручика.

В 1832 р. він заручився з Любов’ю Михайлівною Білозерською, але їх шлюб не відбувся. Забіла так і лишився неодруженим. В 1834 році Забіла почав будувати свій хутір Вікторів (Забілівщина), і він володів ним до смерті.

Орієнтовно в 1834 р. Забіла почав писати вірші, і на кінець 1836 р. мав упорядковану збірку з 19 поезій (половина його творчого доробку). На початку 1837 р. ця збірка друкувалась у Петербурзі, але з невідомої причини не була випущена в світ. Нині відомий тільки один її примірник.

В липні 1838 року В. Забіла довший час провів у Качанівці, де познайомився із художником В. Штернбергом та композитором М. Глінкою. Штернберг намалював його найкращий портрет, а Глінка написав два романси на слова Забіли. Вони були надруковані з нотами в 1839 р. і пізніше співались як народні пісні.

В 1841 р. в петербурзькому альманасі «Ластівка» було надруковано три поезії В. Забіли, на підставі яких і оцінювали його творчість аж до ширших публікацій 1906 р.

Орієнтовно в 1853 – 1861 роках Забіла служив смотрителем поштової станції в Борзні. В 1855 р. він поступив в ополчення, але через нещасний випадок (перелом ноги) не брав у ньому активної участі.

В. Забіла помер у Борзні 20 листопада 1869 року. Могила його зберігалась принаймні до 1905 року, пізніше була зруйнована.

Літературна творчість В. Забіли відома в основному з двох публікацій 1906 року; ані автографи, ані рукописні списки його творів не збереглися.

В. М. Забіла і Т. Г. Шевченко

1. Шевченко довідався про Забілу від Василя Штернберга, коли той восени 1838 р. повернувся з Качанівки до Петербурга.

2. 26 березня 1842 року Шевченко з Петербурга надіслав Г. С. Тарновському в Качанівку лист і примірники щойно віддрукованої поеми «Гайдамаки», один з яких призначався Забілі.

3. Десь між червнем 1843 і січнем 1844 р. Забіла познайомився з Тарасом Шевченком, де й за яких обставин – не з’ясовано.

4. 21 червня 1844 р. Забіла написав і відіслав своє жартівливе до Шевченка.

5. В кінці січня – на початку лютого 1847 р. Шевченко гостював у Борзні на весіллі П. Куліша. В цей час він спілкувався із Забілою, нарисував його портрет (зберігся у переробці).

6. Листування Шевченка із Забілою під час заслання, а також їх зустріч у 1859 р. документально не підтверджуються.

7. У травні 1861 р. В. Забіла зустрів у Борзні труну із тілом Тараса Шевченка, супроводжував її до Канева, взяв участь у похованні й упорядкуванні могили Кобзаря.

8. Поширена думка, буцімто Забіла показаний в повісті Шевченка «Капітанша» під іменем Віктора Олександровича, помилкова.

Література

Найповніше зібрання творів В. М. Забіли – на сайті .

Деко О. До біографії Віктора Забіли. – Радянське літературознавство, 1969 р., № 6, с. 71 – 74.

Література та культура Полісся. . Віктор Забіла – поет-романтик. – Ніжин: 2009 р. – 216 с. [Цінна збірка статей.]

Лященко А. Т. Г. Шевченко і В. М. Забіла. – Науковий збірник Ленінградського товариства дослідників української історії, письменства та мови, К., 1929 р., т. 2, с. 1 – 18. Передрук: Віктор Забіла – поет-романтик, с. 187 – 203.

Яцюк В., Федорук О. . – Слово і час, 2009 р., № 2, с. 52 – 55.

М. Ж., 13.02.2016 р.