Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

26.03.1842 р. До Г. С. Тарновського

26 березня 1842 р. С.-Петербург С.-Петербург – 1842, марта 26.

Григорий Степанович!

Я думаю, вы меня хорошенько побранили за «Гайдамаки».

Было мне с ними горя, насилу выпустил цензурный комитет, возмутительно да и кончено, насилу кое-как я их уверил, что я не бунтовщик. Теперь спешу разослать, чтобы не спохватились. Посылаю вам три экземпляра, один возьміть собі, другий оддайте Н[иколаю] Андреевичу maestro Маркевичу, третій Віктору Забілі на заочное знакомство. По вашему реєстру я поручил И. М. Корби раздать экземпляры. Прощайте, желаю вам встретить весну весело. А у нас еще зима. Ваш покорный слуга

Т. Шевченко

Р. S. Трохи-трохи був не забув. Я чув, що в вас є молоденькі дівчата. Не давайте їм, будьте ласкаві, і не показуйте мої «Гайдамаки», бо там є багато такого, що аж самому сором. Нехай трошки підождуть, я їм пришлю «Черницю Мар'яну», к Великодню думаю надрюковать. Це вже буде не возмутительное.

Ще раз Р. S. Поправляйте, будьте ласкаві, самі граматику, бо так погано видержана коректура, що цур йому.


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 211).

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 5. – С. 4) з пропуском слів «возмутительно, да и кончено».

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 345.

Тарновський Григорій Степанович (1788 – 1853) – український поміщик, власник села Качанівка Чернігівської губернії, в якому бував Шевченко.

Я думаю, вы меня хорошенько побранили за «Гайдамаки». – Поет просить пробачення за несвоєчасне надіслання примірників поеми «Гайдамаки», які передплатив Г. С. Тарновський для себе і знайомих.

Было мне с ними горя, насилу выпустил цензурный комитет… – Поема «Гайдамаки» викликала невдоволення цензури своїм національно-визвольним пафосом. Цензор П. О. Корсаков тримав її з 11 листопада до 29 листопада 1841 р., протягом грудня її надруковано, але до випуску в світ підписано тільки 21 березня 1842 р. [Див.: Бородін В. С. До цензурної історії першого видання поеми «Гайдамаки» // Збірник праць п’ятнадцятої наукової шевченківської конференції. – К., 1968. – С. 76 – 78]. Така затримка видрукованої вже книги спонукала поета якнайшвидше розіслати її передплатникам і знайомим. У примірниках поеми «Гайдамаки», подарованих Р. І. Чернявському (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 6) та Г. Ф. Квітці-Основ’яненкові [див.: Ланевський. Знахідка нового листа Т. Г. Шевченка // Червоний шлях. – 1926. – № 2. – с. 163] Шевченко відновив деякі цензурні вилучення.

Маркевич Микола Андрійович (1804 – 1860) – український історик, Поет і етнограф. З Шевченком познайомився 1840 р. у Петербурзі.

третій Віктору Забілі на заочное знакомство. – Забіла Віктор Миколайович (1808 – 1869) – український поет-романтик. Шевченко знав В. М. Забілу з розповідей В. І. Штернберга, який зустрічався з ним під час поїздки в Україну 1836 – 1838 рр. У 1842 р. Шевченко передав для В. М. Забіли примірник «Гайдамаків». Познайомились вони 1843 р. у Качанівці, у січні 1846 р. зустрічалися в Мойсівці у маєтку Т. Г. Волховської, а на початку 1847 р. Шевченко відвідав В. М. Забілу на його хуторі Кукуріківщина (тепер Забілівщина), намалював його портрет, який досі не розшуканий.

Корбе Іван Михайлович (1800 – 1868) – генерал-майор, власник села Вейсбахівка. Шевченко познайомився з ним у Петербурзі не пізніше 1840 р., зустрічався тут як до заслання, так і після.

Я чув, що в вас є молоденькі дівчата. – Поет має на увазі небог Г. С. Тарновського, які виховувалися в нього. Пізніше одна з них вийшла заміж за лікаря Л. О. Бурцева, якого Шевченко згадав у повісті «Художник», а друга – за Кржисевича. 1858 р. Шевченко намалював у Петербурзі портрет Марії Степанівни Кржисевич, яка була приятелькою М. І. Глинки, подарував їй свій офорт «Притча про виноградаря» і зробив запис у щоденнику 1 квітня 1858 р. про зустріч з нею.

пришлю «Черницю Мар’яну», к Великодню думаю надрюковать. – Шевченко покладався на запевнення О. О. Корсуна, що другий випуск альманаху «Сніп», до якого подав він поему «Мар’яна-черниця». незабаром вийде з друку. Одначе цей випуск альманаху не вийшов, і поема «Мар’яна-черниця» тоді не була опублікована.

В. Є. Шубравський

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 17 (текст), с. 307 – 308 (примітки).