29.11.1843 р. До В. М. Репніної
| Яготин |
Я как мастер, выученный не горем, а чем-то страшнее, рассказываю себя людям, но рассказать вам то чувство, которым я теперь живу, все мое горе – мастерство бессильно и ничтожно. Я страдал, открывался людям, как братьям, и молил униженно одной хотя холодной слезы за море слез кровавых – и никто не ка[п]нул ни одной целебной росинки в запекшиеся уста. Я застонал, как в кольцах удава – «он очень хорошо стонет», – сказали они –
И свет погас в душе разбитой!
О бедный я и малодушный человек! Девушка, простая девушка (камни бы застонали и кровью потекли, когда бы они услышали вопль этой простой девушки); но она молчит, гордо молчит, а я, о Господи! удесятери мои муки, но не отнимай надежды на часы и слезы, которые ты мне ниспослал чрез своего ангела! о добрый ангел! молюсь и плачу перед тобою, ты утвердил во мне веру в существование святых на земле!
Примітки
Подається за першодруком: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. Свод материалов для его биографии. – К., 1882. – С. 42.
Першодрук не датований. Не має дати й публікація у виданні «Русские пропилеи. Т. 2. Материалы по истории русской мысли и литературы. Собрал и приготовил к печати М. Гершензон» (М., 1916. – С. 239) за копією з автографа листа В. Репніної до свого духовника Шарля Ейнара від 27 січня 1844 р.
Датується на підставі листа В. Репніної до Ш. Ейнара від 27 січня 1844 р., в якому сказано, що цього листа Шевченко передав їй більш ніж через десять днів після вручення 11 листопада 1843 р. «Посвящения» до поеми «Тризна», а також відомостей про перебування поета в Яготині 29 листопада [Жур П. Літо перше. – с. 200]: 29 листопада 1843 р., Яготин.
Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – с. 16.
Репніна Варвара Миколаївна (1808 – 1891) – дочка малоросійського військового губернатора М. Г. Репніна. Познайомилася з Шевченком у липні 1843 р. в Яготині (тепер районний центр Київської області).
…но рассказать вам то чувство, которым я теперь живу, все мое горе – мастерство бессильно и ничтожно. – Ці слова, як і весь зміст записки, складеної в піднесено романтичному стилі, засвідчують, що поет, прочитавши передане йому в рукопису оповідання В. М. Репніної «Девочка», глибоко перейнявся співчуттям до героїні – розумної, талановитої дівчини, яка не знайшла практичного застосування своїм здібностям. У згаданому листі до Ш. Ейнара так про це писала В. М. Репніна:
«Это отнюдь не было любовное письмо, но записка, где поэтически высказывалось благоговение перед моей душевной болью и горечь сознания, что его талант слишком слаб, чтобы выразить чувства, обуревавшие его после чтения моей рукописи» [Русские пропилеи. Т. 2: Материалы по истории русской мысли и литературы / Собрал и приготовил к печати М. Гершензон. – М., 1916. – С. 211].
В. Є. Шубравський
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 24 (текст), с. 318 – 319 (примітки).