Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

10.11.1843 р. До В. О. Закревського

Яготин У Яготині, року Божого 1843, ноября 10.

Великий мій і щирий друже Вікторе Олексійовичу!

Постигла мене долоня судьби, або побила лиха година. Як хочеш, а воно однаково; ось що, у мене оце з тиждень уже буде, як я од якоїсь непотребниці або блудниці нечестивої купив за три копи меди, і знаєш, яку я цяцю купив? Ой братику-лебедику! Отакий зелений, як оцей сучий папір… Аж сором вимовить, ху…ху…х!.. Ох, аж страшно! Лежу оце, братику, стогну та проклинаю все на світі! А […] забув уже, як і зовуть. Мене оце аж трясця затрясла, як прочитав твою цидулу. Чого б ми оце з тобою не сотворили, та ба, у мене така суха морда, що аж сумно. Думав, щоб окутаться у три кожухи, так перше те, що нижче пупа лихо, а друге те, що чортма ні одного кожуха, міркуй як сам здоров знаєш. Намочи, серце, морду, та намочи не так чортзна-як, а так як треба.

Та пом'яни во псалмі Бахусові щирого жерця спиртуозностей Т. Шевченка.

Всім вашим родичам низенько кланяюсь. У кого єсть чада, то і со чади, а в кого нема, то тілько так. А Ганні вродливій скажи, що як тілько очуняю та кожух пошию, то зараз і прибуду з пензлями і фарбами на цілий тиждень; скажи їй, що я аж плачу, що проклята хурт[ов]ина на цей раз зо мною так пожартувала. Прощай, голубчику, нехай тобі Бахус помага тричі по тричі морду намочить. Амінь.

Нудьгою і недугою битий

Т. Шевченко


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 133) з купюрами, позначеними у тексті крапками в квадратових дужках.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – С. 15-16.

Закревський Віктор Олексійович (1807 – 1858) – український поміщик, один із власників с. Березова Рудка. З Шевченком познайомився 29 – 30 червня 1843 р. на балу у Т. Г. Волховської в с. Мойсівка. Організатор «товариства мочемордія» (п’яниць), до якого належали Віктор та Михайло Закревські, брати Яків та Сергій де Бальмени, історик М. Маркевич, офіцер Ціхонський та ін. Частина його учасників була опозиційно настроєна щодо самодержавства. На своїх зібраннях учасники «товариства мочемордія» проголошували й вільнодумні тости. Пізніше, 1848 р., за доносом пирятинського повітового маршалка Д. Селецького, вони притягалися до слідства за тости «Да здравствует французская республика!», «Да здравствует украинская республика!» [див.: Щурат В. Г. Тост за українську республіку // З життя і творчості Шевченка (до характеристики «общества мочемордия»). – Львів, 1914. – С. 41 – 50]. Під час поїздки в Україну влітку і восени 1843 р. у «товаристві мочемордія» бував і Шевченко. У грудні того ж року він намалював портрет В. О. Закревського.

А Ганні вродливій скажи… – Закревська Ганна Іванівна (1822 – 1857), дружина брата Віктора Закревського – Платона, вродлива й душевна жінка. Поет закохався в неї, через усе життя проніс теплі спогади. У 1843 р. Шевченко намалював портрет Г. І. Закревської, на засланні присвятив їй вірші «Г. З.», «Якби зострілися ми знову…».

В. Є. Шубравський

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 23 – 24 (текст), с. 317 – 318 (примітки).