28.12.1843 р. До В. І. Григоровича
| Яготин | Яготин. |
Батьку мій рідний, порай мені, як синові, що мені робить? Чи оставаться до якої пори, чи їхать до вас. Я щось не дуже ударяю на Академію, а в чужоземщині хочеться бути. Я тепер заробляю гроші (аж дивно, що вони мені йдуть в руки!), а заробивши, думаю чкурнуть, як Аполлон Ніколаєвич. Думаю, що так лучше, а може і помиляюсь. Порайте, будьте ласкаві! Якраз на Святвечір був я у Пирятині у старої матері вашої, батьку мій. Рада, дуже рада була старенька, спасибі їй. Тричі заставила мене прочитать вслух письмо, що ви писали о Ваничке. Єй-богу, і я заплакав, хоч я і не дуже сльозоточивий. Батечку мій! Пишіть до старої частенько, бо вона чита всяке ваше письмо, аж поки не получить другого. І це вся її радість. З плачем нарікає на меншого сина, що він до неї не їде. Перехрестила мене, поблагословила, і я пішов до брата вашого через улицю снідать, взявши у старенької цвіти оці. Навдивовижу і на радість вам посилаю, батьку мій!
Од сентября я не бачився з Григорієм Степановичем, а побачуся швидко. Я тойді просив у вас вида, і як ви його прислали, то я його ще й не бачив. А тепер ось чого прошу. Коли побачите, що мені треба вернуться до вас, то, будьте ласкаві, пришліть ще на два місяця; а коли мені не треба вертаться в Академію, хоч мені й дуже хочеться, то пришліть, батьку мій, безсрочний атестат на ім'я Григорія Степановича. Страшно дивиться мені на грядущее, бо воно погане. А тепер мені добре, дуже добре. Порайте, що мені робить. Коли не зберу грошей, щоб поїхать за границю, то зберу так, щоб приїхать в Академію, бо єй-богу, хочеться вчиться.
Багато, багато треба б мені написать до вас, та ніколи, бо вже сідають, а я дописую. Нехай вам Бог пошле того, чого ви самі собі просите.
Щирий син ваш Т. Шевченко
На звороті:
В Яготин местечко, Пирятин[ского] уезда, Варваре Николаевне княжне Репниной, писать мне.
Примітки
Подається за першодруком у журналі «Киевская старина» (1899. – № 10. – С. 10 – 11).
Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 347.
Я щось не дуже ударяю на Академію… – Шевченко сподівався, що за успіхи у навчанні живопису Академія мистецтв пошле його в Італію, але дедалі переконувався в марності такого сподівання.
Аполлон Ніколаєвич – Мокрицький Аполлон Миколайович (1810 – 1870) – український і російський живописець. З Шевченком познайомився ще до його викупу з кріпацтва, разом з І. М. Сошенком клопотався перед К. П. Брюлловим і О. Г. Венеціановим, щоб викупити Шевченка від кріпосної залежності й влаштувати вчитися в Академії мистецтв. У своєму щоденнику докладно описав цю історію [див.: Дневник художника А. Н. Мокрицького. – М., 1975].
…був я у Пирятині… – У Пирятин Шевченко спеціально заїздив на прохання В. І. Григоровича, щоб передати від нього листа матері. Було це, як зазначає поет, на «Святий вечір», тобто 24 грудня 1843 р.
…я не бачився з Григорієм Степановичем… – З Г. С. Тарновським.
В. Є. Шубравський
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 24 – 25 (текст), с. 319 (примітки).