18.11.1842 р. До П. М. Корольова

Спасибі тобі, мій голубе, що хоч ти мене не забуваєш: прочитав я твоє ласкаве письмо тілько позавчора, бо позавчора вернувся в Петербург. Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину. Пливши в Стокгольм, я скомпонував «Гамалія», невеличку поему, та так занедужав, що ледви привезли мене в Ревель, там трошки очуняв. Приїхав у це прокляте болото та й не знаю, чи вже й виїду. Хоч лікар і говорить, що ничево, одначе так кивне головою, що аж сумно дивиться. Сьогодні оце трошки легше стало, можна хоч перо в руках удержать. А, лебедику, як не хочеться кидать землю, хоч вона й погана! а треба буде, хоч воно ще й рано. Молю тілько милосердного Бога, щоб поміг мені весни діждати, щоб хоч умерти на Україні. Заставили мене злидні продать свої компонования всі – і дрюковані і не дрюковані.

Як побачите Корсуна, то скажіть йому, що «Мар'яна» продана, коли дрюкує він тепер, то нехай, а коли ні, то щоб і не зачинав, бо з перших чисел декабря купець зачинає дрюковать. Хоч би Бог привів подивиться на свої сльози, докупи зібрані. Поклоніться старому Грицькові, як побачите, і Петрові Гулаку. Скажіть Грицькові, що я змалював його панну Сотниківну і, може, на цім тижні пошлю йому, як здужатиму письмо написать. Не забувайте мене, будьте ласкаві, напишіть, коли матимете час, швиденько до мене, бо вже з півроку, як не чую нічого із рідної моєї України, може, вже й ніколи не почую. Прокляте море, що воно мені наробило. Бувайте здорові, не забувайте мене.

Щирий ваш Т. Шевченко

Поклоніться, будьте ласкаві, Метлинському, спасеть його Бог за його «Думки і ще дещо», тіль і полегкості, що вони.

1843

Примітки

Подається за автографом (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 10, арк. 2 – 2 звор.).

Вперше надруковано у виданні: Литературное наследство. – 1935. – Т. 19/21. – С. 558 – 559.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. – К., 1957. – Т. 6. – С. 25.

Відповідь на нині не відомий лист П. М. Корольова.

Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину. – Ця подорож поета документально не встановлена. Відомо тільки, що 1842 р. 30 вересня поет був ще в Петербурзі (цим числом датовано його лист до Я. Г. Кухаренка), а останній пароплав 1842 р. із Петербурга в Стокгольм вирушив 5 жовтня. На ньому Шевченко міг здійснити подорож до Ревеля (тепер Таллінн), звідки після одужання приїхав у Петербург 16 листопада 1842 р.

Пливши… я скомпонував «Гамалія»… – Повний автограф поеми не відомий. Датується поема на підставі цих слів поета, орієнтовно: жовтень – перша половина листопада 1842 р.

Заставили мене злидні продать свої компонования всі – і дрюковані, і не дрюковані. – Можливо, вже тоді була попередня домовленість Шевченка з І. Т. Лисенковим про продаж йому права на видання «Кобзаря» і «Гайдамаків», а сама умова складена й підписана 8 лютого 1843 р. [див.: Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – с. 44].

Як побачите Корсуна, то скажіть йому, що «Мар’яна» продана… – Поема не була опублікована в «Чигиринському Кобзарі».

Поклоніться старому Грицькові… і Петрові Гулаку. – Тобто Ф. Квітці-Основ’яненкові й П. П. Гулаку-Артемовському.

Метлинський Амвросій Лук’янович (1814 – 1870) – український поет-романтик, фольклорист, учений і видавець.

В. Є. Шубравський

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 20 (текст), с. 312 – 313 (примітки).