5

Тарас Шевченко

На хресті

Стремглав повісили святого

Того апостола Петра.

А неофітів в Сіракузи

В кайданах одвезли. І син

Алкід, твоя дитина,

Єдиная твоя родина,

Любов єдиная твоя,

Гниє в неволі, в кайданах.

А [ти], прескорбная, не знаєш,

Де він канає, пропадає!

Ідеш шукать його в Сибір,

Чи теє, в Скіфію… І ти…

І чи одна ти? Божа Мати!

І заступи вас і укрий!

Нема сім’ї, немає хати,

Немає брата, ні сестри,

Щоб незаплакані ходили,

Не катувалися в тюрмі

Або в далекій стороні,

В британських, галльських легіонах

Не муштровались! О Нероне!

Нероне лютий! Божий суд,

Правдивий, наглий, серед шляху

Тебе осудить. Припливуть

І прилетять зо всього світа

Святиє мученики. Діти

Святої волі. Круг одра,

Круг смертного твого предстануть

В кайданах. І… тебе простять.

Вони брати і християни,

А ти собака! Людоїд!

Деспот скажений!

Примітки

Сіракузи – давньогрецьке місто на острові Сицилії, засноване близько 734 р. до н. е., у 211 р. до н. е. завойоване римлянами.

Скіфія – держава, що існувала в Північному Причорномор’ї у V ст. до н. е. – III ст. н. е.; об’єднувала народи Причорномор’я на чолі зі скіфами – одним із племен іранської групи. Тогочасна історіографія ототожнювала скіфів із слов’янами; у Шевченка в тексті поеми теж «скіфи сіроокі, погоничі, рабов раби». Тут Скіфія – дальня околиця Римської держави, місце вигнання, а в контексті езопівської мови твору – аналог Сибіру, місця заслання у царській Росії; це чергова «обмовка» автора, яка знову відсилає читача до дійсності.

…В британських, галльських легіонах Не муштровались! – Авторський натяк на звичайне для царизму покарання шляхом віддання на військову службу у далекі батальйони (кавказькі, де загинули О. О. Бестужев (Марлінський), О. І. Одоєвський, оренбурзькі, де служили О. Плещеєв, Е.-В. Желіговський, сам автор тощо).

Нероне лютий! Божий суд, Правдивий, наглий, серед шляху Тебе осудить… – Легко зрозумілий натяк на раптову смерть у 1855 р. царя Миколи І, яку сучасники пов’язували із поразкою в Кримській війні.

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 249 (канонічний текст).