Доля

Тарас Шевченко

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

– Учися, серденько, колись

З нас будуть люде, – ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Ходімо ж, доленько моя!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава – заповідь моя.

1858. Нижній Новгород

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф у щоденнику Шевченка – запис від 9 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 104) [Щоденник];

– чистовий автограф у листі до М. С. Щепкіна від 10 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 8) [Лист до М. С. Щепкіна];

– чистовий автограф у листі до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 164) [Лист до М. М. Лазаревського];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 227).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата у «Більшій книжці» до циклу «Доля», «Муза», «Слава»: «1858. Нижній Новгород».

Датується за часом запису твору до щоденника Шевченка: 9 лютого 1858 р., Нижній Новгород.

Найраніший відомий текст – автограф у щоденнику Шевченка, куди його переписано з автографа, що не зберігся. 10 лютого 1858 р. поет переписав цей текст у листі до М. С. Щепкіна, 22 лютого 1858 р. – у листі до М. М. Лазаревського.

У 1858 р., не раніше 18 березня й не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав твір, виправивши рядок 16, до «Більшої книжки», текст якої остаточний. З «Більшої книжки» зробив список П. О. Куліш (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 87).

Вперше надруковано в альманасі «Хата» (СПб., 1860. – С. 89), за «Більшою книжкою» без останніх чотирьох рядків. Повний текст вперше надруковано у збірці: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 618, за текстом щоденника.

За текстом альманаху «Хата» зроблено рукописні списки у збірках: сочинения Т. Г. Шевченка», 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 397); «Кобзарь», 1863–1867, Катеринослав (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 811, арк. 77 звор.).

У 1862 р. в журналі «Основа» опубліковано текст щоденника поета із автографом твору (№ 5. – С. 23); за цією публікацією виконано рукописні копії у збірках: «Кобзарь Тараса Шевченка» Д. Демченка (К., 1865), де переписано лише останні чотири рядки вірша (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, с. 153); у збірці невідомою рукою без назви й дати – ймовірно, другої половини IX ст. (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І, № 7445); у збірці невідомою рукою без назви й дати (Національний музей Тараса Шевченка, А-546). «Кобзар» 1866 року (невідомою рукою) містить два списки твору – за текстом щоденника і за текстом альманаху «Хата» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 842, с 206, 245).

Вірш «Доля» і два наступних – «Муза» й «Слава» – складають єдиний цикл, триптих. Тексти цих поезій записано в щоденнику під порядковою нумерацією – І, II, III. Зміст триптиха – поетичне осмислення пройденого шляху, свого призначення як митця, мети життя.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 261 (канонічний текст), с. 493 – 494 (варіанти), с. 698 – 699 (примітки).