Слава
Тарас Шевченко
А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п’яна!
Де ти в ката забарилась
З своїми лучами?
У Версалі над злодієм
Набор розпустила?
Чи з ким іншим мизкаєшся
З нудьги та з похмілля.
Горнись лишень ти до мене,
Та витнемо з лиха,
Гарнесенько обіймемось,
Та любо та тихо
Пожартуєм, чмокнемося,
Та й поберемося,
Моя крале мальована.
Бо я таки й досі
За тобою чимчикую.
Ти хоча й пишалась
І з п’яними кесарями
По шинках хилялась,
А надто з тим Миколою
У Севастополі, –
Та мені про те байдуже.
Мені, моя доле,
Дай на себе подивитись,
Дай і пригорнутись,
Під крилом твоїм любенько
В холодку заснути.
1858. Нижній Новгород
Примітки
Джерела тексту:
– чистовий автограф у щоденнику Шевченка – запис від 9 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 104);
– чистовий автограф у листі до М. С. Щепкіна від 10 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 8);
– чистовий автограф у листі до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 164);
– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 230).
Дата у «Більшій книжці» до циклу «Доля», «Муза», «Слава»: «1858. Нижній Новгород».
Датується за часом запису твору до щоденника Шевченка: 9 лютого 1858 р., Нижній Новгород.
Найраніший відомий текст – автограф у щоденнику поета 9 лютого 1858 р., переписаний з невідомого автографа. Наступного дня, 10 лютого, поет переписав цей текст з виправленнями до листа М. С. Щепкіну, а 22 лютого – до листа М. М. Лазаревському.
У 1858 р., не раніше 18 березня й не пізніше 22 листопада, Шевченко, переробивши вірш, переписав його до «Більшої книжки», текст якої остаточний.
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 5. – С. 25) за текстом щоденника Шевченка.
До збірки творів вперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867, с. 619–620 за «Більшою книжкою» з кон’єктурою у рядках 21–22, зробленою з цензурних міркувань.
Твір поширювався у списках з автографів і друкованих текстів. За «Більшою книжкою» виконано рукописну копію П. О. Куліша (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 87); за текстом першодруку – список у переписаному Д. Демченком «Кобзарі» 1865 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, с. 155–156); за автографом у листі до М. Лазаревського від 22 лютого 1858 р. – у збірці «Сочинения Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, спр. 4, с. 400–401) та у збірнику без назви й дати (НМТШ, А-546). Список невідомою рукою без назви й дати (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, I, № 7445) наводить різні варіанти із автографів щоденника Шевченка, листів до М. С. Щепкіна й М. М. Лазаревського, а також різночитання, походження яких не з’ясовано:
Назва: До слави
6 Крила розпустила?
11 Та гарненько обіймемось
17 Люблю тебе, моя люба!
26 Та вже й пригорнутись
Вірш складає заключну частину триптиха (див. примітку до віршів «Доля» і «Муза»). Ю. Івакін вказує на тематичний зв’язок його з віршем «N. N.» («О думи мої! О славо злая!»), написаним 1847 р. на засланні [див.: Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847–1861 рр. – 1968. – С. 242].
Версаль – південно-західне передмістя Парижа, резиденція французьких королів, де в цей час жив імператор Наполеон III (1852–1870), що ліквідував республіканську форму правління й узурпував владу, проголосивши себе імператором. У щоденнику Шевченко назвав його «коронованим Картушем» – розбійником; у творі він – злодій, над яким слава розпустила промені (пор. ідіому «купатися в променях слави»), причому розпустила «набор» – в борг, не заслужено.
По шинках хилялась, А надто з тим Миколою… – У Шевченка є гостріші варіанти: «І курвила з Миколою» (див. розділ «Інші редакції та варіанти»). Поет осуджує фальшиву славу російського самодержця і нелюдську суть кріпосницького ладу – державного устрою, чию тотальну корумпованість викрила Кримська війна.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 264 (канонічний текст), с. 496 – 497 (варіанти), с. 700 – 701 (примітки).