Щоденник

Тарас Шевченко

А ти, задрипанко, шинкарко,

Перекупко п’яна!

Де ти в ката забарилась

З своїми лучами?

У Версалі над злодієм

Мабуть, розпустила

Дрібно розпустила

Набор розпустила

Чи з ким іншим мизкаєшся

З нудьги та з похмілля.

Сідай лишень коло мене

Горнись лишень коло мене

Та витнемо з лиха,

Гарнесенько обіймемось,

Та любо та тихо

Поцілуємось… та й теє…

Пожартуєм, чмокнемося

Та й поберемося,

Моя крале мальована.

Бо я таки й досі

Волочуся за тобою

Коло тебе мизкаюся

Ти хоча й пишалась

І з п’яними королями

По шинках таскалась

По шинках шаталась

І курвила з Миколою

Під Севастополем…

У Севастополі…

Та мені про те байдуже.

Мені, моя доле,

Дай на себе надивитись,

Дай і пригорнутись,

Під крилом твоїм, і любо

На[віки?]

З похмілля заснути

Навіки заснути

З дороги заснути.

1858. Нижній Новгород

Примітки

Джерело тексту:

– чистовий автограф у щоденнику Шевченка – запис від 9 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 104).