Логотип сайта «Тарас Шевченко»
Письмо на сайт
Версия для печати
Лента новостей (RSS)
Драмы / Песня караульного у тюрьмы из драмы «Невеста»

Песня караульного у тюрьмы из драмы «Невеста»

Тарас Шевченко

Старый гордый воевода

Ровно на четыре года

Ушел на войну.

И дубовыми дверями,

И тяжелыми замками

Запер он жену.

Старый, стало быть, ревнивый,

Бьется долго и ретиво.

Кончилась война,

И прошли четыре года.

Возвратился воевода.

А жена? Она

Погрустила и решила:

Окно в двери превратила.

И проходит год –

Пеленает сына Яна,

Да про старого про пана

Песенку поет:

«Ой баю, баю, сын мой, Ян мой милый!

Когда б воеводу татары убили,

Татары убили или волки съели!

Ой баю, баю, на мягкой постели».


Примітки

Джерело тексту:

– чистовий автограф (Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, ф. 1, № 888).

Подається за цим автографом.

Датується на підставі листа Шевченка до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка від 8 грудня 1841 р., орієнтовно: грудень 1841 р., С.-Петербург.

Автограф написано на третій сторінці складеного вчетверо аркуша, на перших сторінках якого – автограф «Думки» («Тяжко-важко в світі жити…»). У листі до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка від 8 грудня 1841 р. Шевченко, надсилаючи йому обидва ці автографи разом з баладою «Утоплена» для друку в альманасі «Молодик», зазначив: «Це, бачте, пісня з моєї драми “Невеста”, що я писав до вас, трагедія “Никита Гайдай”. Я перемайстрував її в драму». З листа можна зрозуміти, що драма «Невеста» постала з переробленої трагедії «Никита Гайдай». Аргументом на користь цієї версії може бути, зокрема, той факт, що в уривку з п’єси «Никита Гайдай» інтрига зав’язується навколо головного героя та його нареченої, причому тема нареченої акцентується. Важко з певністю сказати, чи трагедію «Никита Гайдай» закінчено, а тоді «перемайстровано» в драму, чи, може, Шевченків задум змінився ще в процесі роботи над трагедією «Никита Гайдай». Більше автор ніде у відомих нам джерелах не згадував про драму «Невеста», хоча вона, за свідченням А. О. Козачковського, була завершена і навіть подавалася до театру для постановки.

«Из написанных им [Шевченком. – Ред.] в то время произведений на русском языке, – згадував А. Козачковський, – я помню прекрасную повесть в стихах “Слепая”, написанную кипучим, вдохновенным стихом, и мелодраму “Невеста”, содержание которой отнесено к периоду гетманства Выговского, – образец неподражаемого, неудавшегося Основьяненку искусства передавать местным русским языком быт Украины с полнейшим соблюдением оборотов родной речи и народного характера действующих лиц. Оба эти произведения, как кажется, потеряны […] О мелодраме “Невеста” автор говорил мне в Петербурге, что он представлял ее в дирекцию императорского театра и что там ее соглашались поставить; но, по всей вероятности, она не дождалась от автора окончательной отделки, и в [18]45-м году у него ее уже не было» (Киевский телеграф. – 1875. – 25 февраля. – С. 1).

Зі сказаного А. О. Козачковським можна зробити висновок, що порівняно з п’єсою «Никита Гайдай» драма «Невеста» – новий або грунтовно перероблений твір. Якщо дія п’єси «Никита Гайдай» припадала на період перед початком Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 рр., то в драмі «Невеста» – на час гетьманства І. О. Виговського (1657–1659). Відомий нам невеликий уривок, який являє собою автономний, вписаний у текст п’єси епізод, не прояснює цього питання. Тому, за традицією видань творів Шевченка, «Песня караульного у тюрьмы» друкується як фрагмент відмінного від «трагедії» «Никита Гайдай» твору – драми «Невеста». «Думка» («Тяжко-важко в світі жити…») опублікована в альманасі «Молодик на 1843 год», а надіслана разом з нею «Песня караульного у тюрьмы из драмы “Невеста”» з якихось причин тоді не побачила світу.

Вперше надруковано в «Записках Отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина». – М., 1939. – Вып. 5. – С. 5.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1939. – Т. 1. – С. 170.

«Песня» є вільним переспівом балади А. Міцкевича «Чати». Шевченко міг прочитати баладу в оригіналі під час перебування у Вільні (березень 1829 – початок лютого 1831 р.). Саме тоді її вперше надруковано в двотомній збірці: Mickiewicz Adam. Poezje. – Wilno, 1829. – Т. 2, з підзаголовком «українська балада». Шевченко скористався тільки основним мотивом балади польського поета, написавши відмінний від твору А. Міцкевича за жанром і ритмомелодикою вірш. Вільний переспів цієї ж балади О. С. Пушкіним, з яким міг бути обізнаний Шевченко, вперше опубліковано в журналі «Библиотека для чтения» (1834. – № 3).

В. Є. Шубравський та С. Д. Попель

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 3, с. 22 (канонічний текст), с. 454 – 455 (примітки).

Предыдущее произведение | Перечень произведений | Следующее произведение

Понравилась страница? Помогите развитию нашего сайта!

© 2009 – 2019 Н.И.Жарких (идея, технология, комментарии)

Перепечатка статей с сайта приветствуется при условии
ссылки (гиперссылки) на этот сайт

Сайт живет на

Число загрузок : 12974

Модифицировано : 20.09.2016

Если вы заметили ошибку набора
на этой странице, выделите
её мышкой и нажмите Ctrl+Enter.