21 [марта]

Тарас Шевченко

В 10 часов утра не пешком, а в пролетке пустились мы с М[ихайлом] С[еменовичем] Москву созерцать. По дороге заехали к сыну его Николаю. Выпили по стакану чаю и потягли далее. Заехали также по дороге к Кетчеру, встретили там Бабста. Кетчер подарил мне все издания своей компании, кроме своего перевода Шекспира, – он еще в типографии. А Бабст подарил свою речь о умножении народного капитала, издание той же компании. Выпили у Кетчера по рюмке сливянки и поехали к Якушкину. Хозяина не застали дома, а милейшая хозяйка подарила нам по экземпляру портрета к[н]. Волконского, декабриста, и мы раскланялись, у[ехали?] и поехали к Красным воротам, к Забелину. Это молодой еще человек, самой симпатической кроткой физиономии, обитающий не в квартире, а в библиотеке. Он не совсем здоров, и я не решился просить его показать мне Оружейную палату, где он служит помощником Вельтмана. От Забелина поехали мы в книжный магазин Н[иколая] М[ихайловича], и тут расстался я с моим путеводителем.

Грешно роптать мне на судьбу, что она затормозила мой поезд в Питер. В продолжение недели я здесь встретился и познакомился с такими людьми, с какими в продолжение многих лет не удалось бы встретиться. Итак, нет худа без добра. Вечер провел у своей милой землячки М.В. Максимович. И несмотря на Страстную пятницу, она, милая, весь вечер пела для меня наши родные задушевные песни. И пела так сердечно, прекрасно, что я вообразил себя на берегах широкого Днепра. Восхитительные песни! Очаровательная певица!

Примітки

Заехали также… к Кетчеру… – Будинок М.X. Кетчера, куплений на кошти його друзів, містився на Третій Міщанській (сучасна адреса – вулиця Щепкіна, 44).

Кетчер подарил мне все издания своей компании… – Книги видавничого товариства «К. Солдатьонков і М. Щепкін», створеного 1856 р., у діяльності якого М.X. Кетчер брав в основному організаційно-редакторську участь. Після смерті Шевченка залишились подаровані йому тоді «Сочинения Т.Н. Грановского» (М., 1856); «Стихотворения Н. Огарева» (М., 1856); «Стихотворения А. Полежаева» (М., 1858) та ін. [див.: Опись книгам, принадлежавшим Т.Г. Шевченко // Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчості Т.Г. Шевченка. – К., 1976. – С. 340].

…кроме… перевода Шекспира, – он еще в типографии. – Саме розпочалося друге видання зібрання «Драматические сочинения В. Шекспира. Перевод с английского Н. Кетчера, выправленный и пополненный по найденному Пэн-Колльером старому экземпляру: in folio 1632 года». Воно здійснювалося протягом двадцяти років (1858–1879). Тоді друкувалась лише частина V, видана 1858 р.

…Бабст подарил свою речь… – «О некоторых условиях, способствующих умножению народного капитала. Речь, произнесенная 6 июня 1856 г. в торжественном собрании императорского Казанского университета» (М., 1857).

…поехали к Якушкину. – Є.І. Якушкін мешкав у 1-му кварталі Міщанської частини, в будинку Абакумова [Інститут російської літератури (Пушкінський дім) Російської академії наук, ф. Р–І, оп. 10, спр. 9, арк. 7]. Тепер це проспект Миру.

…милейшая хозяйка подарила нам по экземпляру портрета к[н]. Волконского… – Якушкіна Олена Густавівна (дівоче прізвище – Кноррінг) вийшла заміж за Є.І. Якушкіна 1848 р. і одразу ввійшла у коло інтересів свого чоловіка, стала його вірною помічницею.

Князь Волконський Сергій Григорович (1788–1865) – декабрист, член «Союзу благоденства» і Південного товариства. Засуджений до смертної кари, потім заміненої 20-річною каторгою, яку відбував у Нерчинських копальнях. З 1835 р. жив на поселенні, спочатку в Петровському заводі, потім у селі Уріковське поблизу Іркутська. За амністією 1856 р. отримав дозвіл повернутися в європейську Росію. Портрет князя С.Г. Волконського – один з літографованих портретів, видання яких здійснював Є.І. Якушкін. На продаж портрети не йшли; вони поширювалися між людьми, що користувалися довір’ям господарів.

…поехали к Красным воротам, к Забелину. – Забелін Іван Егорович (1820–1909) – історик і археолог, знавець Москви. Розкопував скіфські та грецькі могили у Причорномор’ї, зокрема Чортомлицьку. Цікавив Шевченка як фахівець – історик, археолог.

…показать мне Оружейную палату… – Один з найстаріших музеїв декоративного і прикладного мистецтва в Кремлі; палата була заснована на початку XVI ст. як сховище зброї, звідси її назва.

Вельтман Олександр Хомич (1800–1870) – російський письменник, археолог. З 1852 р. – директор Оружейної палати.

Л. Н. Большаков (за участю Н. О. Вишневської)