25 [марта]

Тарас Шевченко

Многоуважаемый М.А. Максимович задал мне обед, на который пригласил, между прочими, и ветхих деньми товарищей своих Погодина и Шевырева. Погодин еще не так стар, как я его воображал себе, Шевырев старше и, несмотря на седенькую свою благопристойную физиономию, почтения к себе не внушает. Сладкий до тошноты старичок. В конце обеда амфитрион прочел в честь мою стихи собственного сочинения. А после обеда милейшая хозяйка пропела несколько малороссийских песен, и восхищенные гости разошлись хто куда, а я заехал к Сергею Тимофеевичу Аксакову с намерением проститься. Он спал, и я не имел счастия облобызать его седую прекрасную голову. До 9-ти часов пробыл я у Аксаковых и с наслаждением слушал мои родные песни, петые Надеждой Сергеевной. Все семейство Аксаковых непритворно сердечно сочувствует Малороссии и ее песням и вообще ее поэзии. В 9-ть часов с Иваном и Константином Аксаковыми к С[?] поехал я к Кошелеву, где встретился и познакомился с Хомяковым и со стариком декабристом к[н.] Волконским. Кротко, без малейшей желчи рассказал он мне некоторые эпизоды из своей 30-тилетней ссылки и в заключение прибавил, что те из его товарищей, которые были заточены поодиночке, все перемерли, а те, которые б[ыли?] томились по нескольку вместе, пережили свое испытание, в том числе и он.

Примітки

Погодін Михайло Петрович (1800–1875) – історик, журналіст, публіцист офіційно-монархічного напряму. Посідав кафедру російської історії Московського університету (1835–1844), упродовж 1841–1856 рр. видавав журнал «Москвитянин».

Шевирьов Степан Петрович (1806–1864) – поет, історик літератури і критик, професор Московського університету. З середини 1830-х років виступав як прихильник офіційної народності, великодержавницьких монархічних поглядів.

Амфітріон – за грецькою міфологією, син тірінфського царя Алкея; Зевс в образі Амфітріона домагався кохання його дружини Алкмени. Цей сюжет був використаний французьким драматургом Мольєром (1622–1673) у комедії «Амфітріон». Ім’я Амфітріона стало символом гостинного господаря.

…амфитрион прочел в честь мою стихи собственного сочинения. – Вірш М. Максимовича, про який йдеться (див. запис від 28 березня 1858 р.), згодом друкувався в журналі «Основа» [1861. – № 6. – С. 8]. Ось його останні рядки:

Перебув ти тяжке лихо

І лиху неволю;

Заспівай же нових пісень

Про людськую волю;

Заспівай нам таких пісень,

Щоб мати Вкраїна

Веселилась, що на славу

Тебе породила!

…милейшая хозяйка пропела несколько малороссийских песен… – Про цей вечір у Максимовичів є ряд інших письмових свідчень, зокрема Г.П. Ґалаґана, Є.П. Єлагіної. Єлагіна Євдокія Петрівна (1789–1877) у листі до сина В.А. Єлагіна розповідала:

«Вася, вот что расскажу тебе: во вторник Максимович приходит и становится на колени, чтобы я приехала к нему обедать: это будет праздник для всей моей жизни, у меня Шевченко. – Несмотря на колики сердца, я поехала; и приятно было видеть их малороссийскую связь. – Шевченко простой, добродушный, умной мужик, он опять принят как художник в Академию, и Мар. Ник. очень к нему милостива. У Максимовича обедали Кошелев и Кошелева, оба Аксаковы, Щепкин, Галаган, Погодин, Шевырев… После обеда Шевченко, хозяйка и Галаган стали петь малорос[сийские] песни и премило, Максимович сказал спич стихами, совсем был в восторге…» [див.: Записки Отдела рукописей Государственной библиотеки СССР им. В. И. Ленина. – М., 1939. – Вып. 5. – С. 28–29].

Отже, Шевченко тут не тільки слухав, а й сам співав.

…с наслаждением слушал мои родные песни, петые Надеждой Сергеевной. – Аксакова Надія Сергіївна (1829–1869) – молодша дочка С.Т. Аксакова. Велика любителька співу, наділена музично-вокальними здібностями, вона виявляла особливий інтерес до пісень українського народу, її спів слухав і цінував М.В. Гоголь. П.О. Куліш під час гостин у Аксакових подарував їй зошит зі своїми фольклорними записами. Шевченко знав також і старшу дочку С.Т. Аксакова – Віру Сергіївну (1819–1864). Щедро обдарована від природи, високоосвічена, вона займалася філософією, малювала, захоплювалась літературною творчістю.

…с Иваном и Константином Аксаковыми… – Аксаков Іван Сергійович (1823–1886) – російський письменник і публіцист, громадський діяч, один з ідеологів слов’янофільства, молодший син С.Т. Аксакова. Аксаков Костянтин Сергійович (1817–1860) – російський публіцист, критик, поет, один із ідеологів слов’янофільства, старший син С.Т. Аксакова.

Кошелєв Олександр Іванович (1806–1883) – російський публіцист і громадський діяч слов’янофільського напряму. Автор одного з радикальних проектів реформи 1861 р. і діяльний учасник її проведення. Відомі його «Записки» (СПб., 1884). Мешкав у власному будинку на вулиці Поварській.

Л. Н. Большаков (за участю Н. О. Вишневської)